географія 7 клас

ПІДРУЧНИКИ:   підручники 7 клас електронні версії

 Хмарка (номенклатура Піденної Америки) (*) фото з інтернету)

 

Південна Америка. Географічне положення

В-І

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ

1.Найвища точка Південної Америки має висоту ?

А)    6310м       Б) 5895м       В)    6960 м       Г)   6193 м

2. Поблизу пд.сх. узбережжя розташовані острови ?

А) Галапагоські          Б)Фолкленські

В)Хуан Фернандес    Г)Зондські  

3.Яка чисельність населення на материку (млн.осіб)?

А)  1225         Б) 423          В)  5204       Г)388  

4. Яка площа Південної Америки? (млн. км²)

А) 17,8       Б)  24,4       В)  30,30          Г)   54,6

5.Найбільший острів Південної Америки?

А)  Чілое  Б) Вогняна Земля В)Східний Фолклен    Г)Маражо      

6.Які океани омивають Пд. Америку?

А)Атлантичний та Індійський

Г)Атлантичний та Тихий

Б) Північний Льодовитий та Атлантичний)          

В) Тихий та Індійський)                

7.Яка середня висота материка?

А)350 м     Б) 750 м   В)2000 м   Г)580 м

8. Поблизу північно-західного узбережжя Південної Америки розташовані…

А)Галапагоські острови             Б)Малі Зондські острови

В)острови Хуан-Фернандес       Г)Фолклендські острови

9. У якому столітті відкрито Панамський канал?

  А)XX        Б)XXI       В)XVIII     Г)XIX

10. Яка протяжність Південної Америки із заходу на схід?

А)9800 км           Б)8500 км     В)7350 км     Г)4900 км

11. Поблизу південно-східного узбережжя Південної Америки розташовані острови?

А)Фолклендські             Б) Малі Зондські

В) Хуан-Фернандес       Г) Галапагоські

12. З Північною Америкою Південна Америка з’єднана вузькою смужкою суходолу –

А)Панамським перешийком     Б)Перекопським перешийком

В)Суецьким перешийком          Г)Коринфським перешийком

13. Яка протяжність Південної Америки з півночі на південь?

А)8500 км    Б)7350 км    В)4900 км     Г)9800 км

14. У яких півкулях розташована Південна Америка?

А)Північна, Західна, Східна   Б)Північна, Південна, Східна

В)Південна, Західна, Східна     Г)Північна, Південна, Західна

15.Яка найбільша затока Південної Америки?

 А) Венесуельська       Б)Гуаякіль

В)Ла-Плата                   Г)Сан-Матіас

16. Хто першим з європейців висадився на берег?

А)Александр Гумбольдт         Б)Фернан Магеллан

В)Христофор Колумб             Г)Америго Веспуччі

17.Америка названа ім’ям на честь прізвища…

А) Магеллана        Б)Колумба

В)Веспуччі             Г)Гумбольдта

18. Яка ширина протоки Дрейка?

А)14 км    Б)86 км     В)32 км     Г)800 км

19.У якому році перші європейці висадилися на берег Пд.Америки?

А) 1502      Б)1498     В)1519         Г)1492

20. Архіпелаг Вогняна Земля відділений від Південної Америки…

А)протокою Дрейка                       Б) Магеллановою протокою

В)Гібралтарською протокою          Г)Бассовою протокою

21.Яка найвища точка Південної Америки?

А)Аконкагуа        Б)Мак-Кінлі    В)Чімборасо         В)Котопахі

22. Архіпелаг Вогняна Земля відділений від Антарктиди протокою?

А)Дрейка    Б)Магеллановою    В)Бассовою Г) Гібралтарською

23. Кого називають «другим Колумбом»?

А)Дієго де Альмагро                Б)Америго Веспуччі  

В) Александра Гумбольдта       Г)Франсіско Пісарро

24. Як називають Південну Америку?

А)«найспекотніший материк»     Б) «найвологіший материк»

В)«найсухіший материк»             Г«найхолодніший материк»

25.Про якого дослідника йдеться в описі: «Він описав річки, озера, вулкани Південної Америки, створив першу геологічну карту материка, провів численні метеоспостереження, зібрав гербарій з 12 тисяч рослин»?

А)Микола Вавилов              Б) Америго Веспуччі

В)Александр Гумбольдт     Г)Франсіско Пісарро

26. Назвіть море, яке розташоване на півночі материка?

А)Ла- Платське      Б)Мексиканське     В)Карибське     Г)Саргасове

В-ІІ

27.Хто з дослідників зробив  значний внесок у дослідження материка?

А) В. Янсзон, А.Тасман.             Б)Р. Амундсен, Р. Скотт

В) А Веспуччі, А Гумбольдт.     Г)Ф.Беллінсгаузен

28. Розташуйте крайні точки з півночі на південь.

А) Фроуерд          Б)Кабу-Бранку     В)  Паріньяс     Г)Галлінас

29.Встановіть відповідність між назвами і крайніми очками материка.

А)Західна                         1 Горн

 Б)Східна                          2.Кабу-Бранку         

В) Північна                       3 Галлінас.              

Г)Південня                        4.Фроуерд

                                           5.. Паріньяс  

30. Із запропонованого переліку, виберіть вулкани Пд. Америки?(3)

А) Котопахі      Б) Анхель.     В) Льюльяйляко      Г)Чімбосаро

31.  Назвіть холодну течію, яка протікає, біля зх. узбережжя материка?

А) Перуанська, Б) Західних вітрів.  В)Пд. Зх.. Пасат  Г)Куро – Сіо

32.Америка була відкрита у звязку…

А)пошуками доказів кулястості Землі

Б)пошуками західного шляху до Індії

В)пошуками нового материка

Г)тим, що експедиція збилася з курсу

33.Назвіть крайню  Південну точку материка.

А) Кабу- Бранку, Б) Горн,   В)Паріньяс  Г)Фроуерд

34. Анди мовою інків перекладаються як ..

А)мідні гори      Б)залізні гори

В)срібні гори      Г)сніжні гори

34. Обчисліть протяжність Південної Америки за меридіаном 70° зх. д., якщо географічні широти її північної та південної точок на вказаному меридіані 12° пн. ш. та 53° пд. ш.

А)приблизно 7115 км     Б)приблизно 7215 км   В)7315 км  Г) 5137км

35.Визначте правильність наведеного твердження: «Складчаста область Анд — результат взаємодії двох материкових літосферних плит. Їх формування відбулося ще в каледонську епоху горотворення».

А)Так                            Б)Ні

36.Прочитайте текст і визначте, про яку пустелю Південної Америки йде мова: «Пустеля знаходиться на тихоокеанському узбережжі в тропічних широтах. Її називають світовим полюсом сухості. Дощів тут не буває. Кількість опадів вимірюється десятими частинами міліметра — у вигляді ранкових туманів»._________________

37. Установіть відповідність між формами рельєфу та тектонічними структурами:

А) Бразільське плоскогір’я  1.область альпійської складчастості;,)                     

 Б )Анди;                                 2.область герцинської складчастості;                           

В)Лаврентійська височина,  3. область мезозойської складчастості..              

Г) Амазонська низовина;      4. Південноамериканська платформа;

 38.Вплив тихоокеанських повітряних мас на клімат внутрішніх районів Південної Америки незначний тому, що:

А)повітряні маси з Тихого океану рухаються повільніше, ніж з Атлантичного

Б)холодна Перуанська течія заважає просуванню повітряних мас з Тихого океану;

В)Анди обмежують проникнення повітряних мас з Тихого океану у внутрішні області материка;

Г)завдяки географічному положенню материк отримує велику кількість сонячного тепла.

39.На річці Чурун в Південній Америці розташований найвищий водоспад світу:

А)Ніаґарський;            Б)Вікторія;

В)Іґуасу;                       В)Анхель.  

40.Італійський мандрівник, який висловив та обґрунтував думку щодо існування нової частини світу — Америки:

А)Х. Колумб;              Б)Ф. Маґеллан;

В)А. Веспуччі;            В)Ч. Дарвін.

41.У зволоженні Південної Америки найбільшу роль відіграє;

А)Тихий океан;             Б)Атлантичний океан;

Б)Індійський океан;       В)Північний Льодовитий океан.

42. Перуанська течія:

А)пом’якшують клімат узбереж материків;

Б)сприяють утворенню опадів на узбережжях;

В)сприяють утворенню берегових пустель;

Г)ніяк не впливають на клімат узбереж материків.

Євразія:  ТЕСТ

Перелік питань з самостійної роботи
 знаємо!!!!

1.   Крайня західна точка Євразії

А)мис Дежньова; Б)мис Піай; В) мис Рока; Г) мис Челюскіна;

2. Мис  Челюскіна розташований на півострові:

А)Малакка;  Б) Таймир; В) Піренейському; Г) Балканському;

3. Встановіть відповідність  між океанами і водними обєктами:

       А)  Атлантичний океан                    1.Море Спрівдружності     

       Б )  Індійський                                   2. Охотське море

       В)  Тихий                                           3. Біле море

       Г) Північно – Льодовитий               4. Мармурове море

                                                                   5. Перська затока

4. Розташуйте  острови з півночі на південь

А)Тайвань; Б)Шпіцберген;   В) Ірландія;   Г)Сулавесі;

5. Розташуйте  моря  зі заходу на схід   

А)Біле море   Б) Чорне море;   В)Червоне море;  Г)Жовте море; 

6. Із запропонованого переліку виберіть гори Європи

А)Саяни ; Б)г. Говерла; В) г.Джомолунгма.; Г) влк. Везувій;

7. Назвіть низовини Євразії:

8. На контурну карту нанесіть географічні обєкти

1.мис Дежньова; 2.Курильські о-ви;3. Чорне море;4.о-Великобританія;

5. Бенгальська затока; 6. Апенінський п-ів; 7.Море Лаптєвих;

8. протока Малаккська; 9. протока Ла – Манш;10.  о-в Калімантан.

*************************

1.   Крайня східна  точка Євразії

А)мис Дежньова; Б)мис Піай; В) мис Рока; Г) мис Челюскіна;

2. Мис Дежньова розташований на :

А)Чукотсьму п-ві;  Б)п-ві Камчатка ; В)Японських о-вах; Г)Дежньовському п-ві;

3. Встановіть відповідність  між океанами і водними обєктами:

       А)  Північно – Льодовитий          1. Баренцеве море

       Б)  Тихий                                        2. Іонічне

       В)  Індійський                                3. Море Дейвіса

       Г)   Атлантичний океан                4. Андаманське море

                                                                5. Філіпінське море

4. Розташуйте  острови з півдня на північ

А)Суматра;   Б)Ірландія;   В)Ісландія;  Г) Ява;

5. Розташуйте моря з сходу на захіа

А)Балтійське море;   Б)Баренцове море;   В)Берингове море;   Г)Біле море; 

6. Із запропонованого переліку виберіть гори Азії

А)Альпи; Б)Гімалаї; В) Балкани; Г) Саяни;

7. Назвіть вулкани Євразії:

8. На контурну карту нанесіть географічні обєкти:1.Азовське море;2.острів Ява; 3.Берингова протока;4.Біскайська затока;5.Протока Ла-Манш; 6.мис Рока;

7.Японське море;8.Балканський п-ів; 9.Японські о-ви; 10. о. Сицилія.

*********************************

1.   Крайня південна точка Євразії

А)мис Дежньова; Б)мис Піай; В) мис Рока; Г) мис Челюскіна;

2. Мис Піай  розташований на півострові:

А)Скандинавському;  Б) Малакка; В) Піренейському; Г) Балканському;

3. Встановіть відповідність  між океанами і водними обєктами:

       А)  Атлантичний океан                1. Море Лаптєвих

       Б)  Тихий                                        2. Азовське море

       В)  Індійський                                3. Південно – Китайське море

       Г) Північно – Льодовитий            4. Море Росса

                                                                5. Аденська затока

4. Розташуйте  острови з півдня на північ

А) Сахалін;  Б)Японські;   В) Калімантан; Г)Північна Земля; 

5. Розташуйте моря зі заходу на схід

А)Азовське море;   Б)Аравійське ;  В)Південно -Китайське  Г)Охотське море;

6.Із запропонованого переліку виберіть гори Азії

А)Гімалаї; Б)влк.. Ключевська Сопка; В)г. Еверест; Гг. Герлоховський Штит;

7. Назвіть вулкани Євразії:

8. На контурну карту нанесіть географічні обєкти

1.мис Піай;2.протока Босфор;3.Північне море;4. Протока Лаперуза;

5.о. Ісландія;6.Скандинавський п-ів;7. Біле море;8.Земля Франца Йосифа;

9.протока Дарданелли;10. о. Суматра. 

************** 

1.   Крайня північна точка Євразії

А)мис Дежньова; Б)мис Піай; В) мис Рока; Г) мис Челюскіна;

2. Мис Рока розташований на півострові:

А)Скандинавському;  Б) Апенінському; В) Піренейському; Г) Балканському;

3. Встановіть відповідність  між океанами і морями Євразії:

       А)  Атлантичний океан                1. Карське море

       Б)  Тихий                                        2. Аравійське море

       В)  Індійський                                3. Японське море

       Г) Північно – Льодовитий            4. Чорне море

                                                                5. Море Веддела

4. Розташуйте  острови з півночі на південь

А) Сицилія;    Б) Суматра;   В)   Шрі – Ланка; Г) Ісландія ;

5. Розташуйте моря зі сходу на захід

А)Чорне;   Б)Азовське;   В)Море Лаптєвих;   Г)Японське море; 

6. Із запропонованого переліку виберіть гори Європи

А)г.Роман- Кош; Б)Алтай; В) Саяни; Г)г.Народна;

7 . Назвіть рівнини Євразії:

8. На контурну карту нанесіть географічні обєкти: 1.п-ів Корея;

2. Біскайська затока;3.Карське море;4.Гібралтарська протока;

5. мис Челюскіна; 6.о-в Шрі-Ланка;7.п-і Індостан;8.Жовте море;

9.Біле море;;10 протока Керченська.  

ПІДРУЧНИКИ

Відеоурок Євразія Клімат

Цікава географічна номенклатура з курсу «Географія материків і океанів» 

  Африка
Мадагаскар, Мозамбіцька, Мадейра,Канарські,Зеленого мису,
Сомалі,Гвінейська, Суецький,Конго, Чад, Калахарі,Кіліманджаро, Ефіопське, Драконові, Капські,Камерун,Ніл,Замбезі, Хартум,Асуанська, Луалаба, Нігер,Вікторія, Танганьїка,Бенуе, Атлас, Вольта, Агульяс, Занзібар,Калахарі, ,Кенія, Наміб,Оранжева, Сейшельські, Хафун,Рудольф,

Перелік географічної номенклатури з курсу «Географія материків і океанів»

Тема «Вступ»

Материки: Євразія, Африка, Північна Америка, Південна Америка, Антарктида, Австралія

Частини світу: Європа, Азія, Африка, Америка, Антарктида, Австралія

Океани: Тихий, Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий

Тема «Океани Землі»

Тихий океан

Моря: Берингове, Південно-Китайське, Жовте, Коралове, Охотське, Тасманове, Уедделла, Фіджі, Філіппінське, Східно-Китайське, Японське

Затоки: Аляска, Каліфорнійська

Протоки: Бассова, Берингова, Дрейка, Корейська, Магелланова, Тайванська, Торресова

Жолоби: Маріанський, Перуанський

Теплі течії: Аляска, Південно-Австралійська, Куросіо, Міжпасатна протитечія, Північна Пасатна, Північно-Тихоокеанська, Південна Пасатна

Холодні течії: Західних вітрів, Каліфорнійська, Курило-Камчатська, Перуанська

Острови: Алеутські, Гавайські, Калімантан, Сулавесі, Курильські, Нова Зеландія, Пасхи, Самоа, Тайвань, Тасманія, Фіджі, Філіппінські, Японські

Півострови: Аляска, Індокитай, Каліфорнія, Камчатка, Корея, Малакка.

Атлантичний океан

Моря: Балтійське, Карибське, Північне, Середземне, Чорне, Саргасове, Лабрадор

Затоки: Біскайська, Гвінейська, Мексиканська

Протоки: Гібралтарська, Гудзонова, Данська, Дрейка, Магелланова

Жолоб: Пуерто-Ріко.

Теплі течії: Бразильська, Гвіанська, Гвінейська, Гольфстрім, Північна Пасатна, Південна Пасатна, Північноатлантична

Холодні течії: Бенгельська, Західних вітрів, Канарьска, Лабрадорська. Фолклендська

Острови: Великі Антильські, Бермудські, Великобританія, Гренландія, Ірландія, Ісландія, Вогняна Земля, Фолклендські (Мальвінскі).

Півострови: Аппенінський, Лабрадор, Мала Азія, Піренейський, Скандинавський, Флорида, Юкатан, Балканський

Індійський океан

Моря: Андаманське, Аравійське, Червоне, Тиморське, Арафурське

Затоки: Аденська, Бенгальська, Велика Австралійська, Перська, Оманська

Протоки: Баб-ель-Мандебська, Малаккська, Мозамбіцька

Жолоб: Зондський

Теплі течії: Мозамбіцька, Мусонна, Мису Голкового, Південна Пасатна, Мадагаскарська

Холодні течії: Західноавтралійська, Західних вітрів, Сомалійська

Острови: Суматра, Ява, Коморські, Мадагаскар, Мальдівські, Сейшельські, Шрі-Ланка, Тасманія

Півострови: Аравійський, Індостан, Малакка, Сомалі

Північний Льодовитий океан

Моря: Баренцеве, Бофорта, Баффіна, Біле, Східносибірське, Гренландське, Карське, Лаптєвих, Чукотське

Затоки: Гудзонова

Протоки: Берингова

Теплі течії: Норвезька, Шпіцбергенська, Західногренландська

Холодні течії: Трансарктична

Острови: Врангеля, Гренландія, Канадський Арктичний архіпелаг, Нова Земля, Північна Земля, Шпіцберген, Новосибірські

Півострови: Таймир, Чукотський, Ямал, Скандинавський

Тема «Африка»

Океани: Атлантичний, Індійський

Моря: Середземне, Червоне

Затоки: Гвінейська, Аденська

Протоки: Гібралтарська, Баб-ель-Мандебська, Мозамбіцька

Теплі течії: Гвінейська, Мозамбіцька

Холодні течії: Канарська, Бенгельська, Сомалійська

Острови: Канарські, Коморські, Мадагаскар, Зеленого Мису

Півострови: Сомалі

Крайні точки: м. Рас-Енгела, м. Голковий (Агульяс), м. Альмаді, м. Рас-Гафун

Канал: Суецький

Гори: Атлас, Драконові, Капські, Рувензорі, Ефіопське нагір’я

Вулкан: Кіліманджаро, Камерун

Річки: Ніл, Конго, Нігер, Сенегал, Замбезі, Лімпопо, Оранжева

Озера: Вікторія, Чад, Танганьїка, Ньяса, Рудольф

Водоспади: Вікторія, Лівінгстона, Стенлі

Пустелі: Сахара, Лівійська, Наміб, Калахарі

Тема «Австралія і Океанія»

Океани: Індійський, Тихий

Моря: Арафурське, Тиморське, Коралове, Тасманове

Затоки: Велика Австралійська. Карпентарія

Протоки: Бассова, Торресова

Теплі течії: Східноавстралійська

Холодні течії: Західних Вітрів

Острови: Нова Гвінея, Тасманія

Півострови: Кейп-Йорк, Арнем-Ленд

Крайні точки: м. Йорк, м. Південно-Східний, м. Стіп-Пойнт, м. Байрон

Гори: Великий Вододільний хребет, Австралійські Альпи, г. Косцюшко

Річки: Муррей, Дарлінг, Купер-Крік

Озера: Ейр

Пустелі: Велика Піщана, Велика пустеля Вікторія

Тема «Антарктида»

Океани: Атлантичний, Індійський, Тихий

Моря: Амундсена, Беллінсгаузена, Росса, Уедделла

Протоки: Дрейка

Холодні течії: Західних Вітрів

Острови: Петра І, Беркнер

Півострови: Антарктичний

Гори: масив Вінсон

Вулкан: Еребус

Тема «Південна Америка»

Океани: Атлантичний, Тихий

Моря: Карибське

Затоки: Ла-Плата

Протоки: Дрейка, Магелланова

Теплі течії: Гвіанська, Бразильська

Холодні течії: Перуанська, Фолклендська, Західних Вітрів

Острови: Вогняна Земля, Фолклендські (Мальвінські), Галапагос, Трінідад

Крайні точки: м. Гальїнас, м. Фроуерд, м. Паріньяс, м. Кабу-Бранку

Канал: Панамський

Гори: Анди, Аконкагуа

Вулкан: Котопахі

Річки: Амазонка, Мадейра, Оріноко, Парана, Сан-Франсиску, Парагвай, Уругвай

Озера: Маракайбо, Тітікака

Водоспади: Анхель, Ігуасу

Пустелі: Атакама

Тема «Північна Америка»

Океани: Атлантичний, Тихий, Північний Льодовитий

Моря: Баффіна, Берингове, Бофорта, Чукотське, Карибське

Затоки: Гудзонова, Мексиканська, Каліфорнійська, Аляска, Святого Лаврентія

Протоки: Берингова, Гудзонова, Данська, Девіса, Флоридська, Юкатанська

Теплі течії: Аляскінська, Антильское, Гольфстрим

Холодні течії: Каліфорнійська, Лабрадорська

Канал: Панамський

Острови: Алеутські, Баффінова Земля, Ванкувер, Гренландія, Канадський Арктичний архіпелаг, Ньюфаундленд, Святого Лаврентія, Великі (Ямайка, Гаїті, Куба, Пуерто-Ріко) і Малі Антильські

Півострови: Аляска, Каліфорнія, Лабрадор, Флорида, Юкатан

Крайні точки: м. Мерчінсон, м. Мар’ято, м. Принца Уельського, м. Сент-Чарльз

Гори: Аппалічі, Кордільєри, Сьєрра-Невада, Скелясті гори, г. Мак-Кінлі

Вулкан: Орісабо, Попокатепетль, Санфорд

Річки: Міссісіпі, Міссурі, Макензі, Юкон, Святого Лаврентія, Ріо-Гранде, Колорадо, Нельсон

Озера: Верхнє, Гурон, Мічіган, Велике Ведмеже, Велике Невільниче, Ері, Вінніпег, Онтаріо, Нікарагуа, Атабаска

Водоспади: Ніагарський, Ріббон

Пустелі: Чіуауа, Сонора, Мохаве

Тема «Євразія»

Океани: Атлантичний, Тихий, Індійський, Північний Льодовитий

Моря:  Аравійське, Балтійське, Баренцеве, Берингове, Біле, Східнокитайське, Східносибірське, Чукотське, Жовте, Норвезьке, Карське, Охотське, Північне, Середземне, Філіппінське, Чорне, Південнокитайське, Японське

Затоки: Бенгальська, Біскайська, Перська, Оманська

Протоки: Баб-ель-Мандебська, Берингова, Босфор, Гібралтарська, Дарданелли, Корейська, Ла-Манш, Малаккська, Ормузька

Теплі течії: Куросіо, Мусонна, Північноатлантична

Холодні течії: Курило-Камчатська

Канал: Суецький

Острови: Великобританія, Врангеля, Ірландія, Ісландія, Калімантан, Кіпр, Нова Земля, Новосибірські, Північна Земля, Сахалін, Сіцілія, Суматра, Сулавесі, Тайвань, Філіппінські, Шпіцберген, Шрі-Ланка, Ява, Японські

Півострови: Аппенінський, Аравійський, Індокитай, Індостан, Камчатка, Корея, Крим, Малакка, Мала Азія, Піренейський, Скандинавський, Таймир, Чукотка, Ямал

Крайні точки: м. Челюскін, м. Піай, м. Рока, м. Дежньова

Гори: Альпи, Гімалаї, Іранське нагір’я, Кавказ, Карпати, Куньлунь, Памир, Тибет, Тянь-Шань, Уральські,  г. Джомолунгма, г. Мон-Блан

Вулкан: Ключевська Сопка, Кракатау, Фудзіяма, Етна

Річки: Амдарья, Амур, Брахмапутра, Волга, Ганг, Дунай, Євфрат, Єнисей, Інд, Лєна, Меконг, Обь, Рейн, Сирдарья, Тигр, Янцзи

Озера: Аральське море, Байкал, Балхаш, Каспійське море, Мертве море, Ладозьке

Пустелі: Великий Нефуд, Гобі, Каракуми, Руб-ель-Халі, Такла-Макан, Тар

А Ф Р И К А

Африка омивається водами двох океанів та їх морями: з заходу і півночі -Атлантичним океаном, зі сходу і півдня - Індійським океаном, з півночі - Середземним морем, з північного сходу - Червоним морем. Африка наближена до Євразії, з якою зв'язана Суецьким перешийком, а Червоним морем відділяється від неї. Від Європи Африку відокремлюють Середземне море і Гібралтарська протока.

Найбільшою затокою материка є Гвінейська. Найбільший острів - Мадагаскар, який відокремлений від материка Мозамбікською протокою. Цей острів має материкове походження. Вулканічне походження мають острови Мадейра, Зеленого мису, Канарські, Коморські. Найбільший півострів - Сомалі.

Історія дослідження материка

      У Стародавньому Єгипті ще задовго до нашої ери нагромаджувалися перші знання про материк. Відомо, що 3,5 тис. років тому єгиптяни здійснювали далекі плавання вдовж берегів Червоного моря на південь. Фараони посилали своїх підданих у країну Пунт (нині Ефіопія і Сомалі), звідки привозилися слонова кістка, золото, цінні породи дерев.

   Найзначніші географічні відкриття    VІ ст. до н. е. зробили фінікійці, які були відважними моряками. За три роки вони обігнули Африку, довівши, що вона зусібіч оточена водою.

    Натомість для європейців і азіатів Африка, яка була найближчим сусідом Євразії, протягом багатьох віків залишалася таємничою. Грекам, римлянам, арабам  вона уявлялася островом чи півостровом, приєднаним до Азії, що простягнувся аж до екватора. Багато віків існувало переконання, що життя в жаркому екваторіальному кліматі неможливе, сонце там обпалює людей до чорного кольору, а море кипить і випаровується.

 З  VІІ  ст. арабські купці перетинали Сахару і екватор. Пізніше арабські мандрівники відкрили Коморські острови, а в ІХ ст. досягли Мадагаскару. Відомий вам уже марокканський мандрівник Ібн Баттута у ХV ст. під час своїх численних подорожей перетнув Сахару та дослідив узбережжя Східної Африки і Західний Судан. 

     У    ХV ст. чималі зусилля для дослідженні берегової лінії Африки доклали португальські мореплавці, які шукали морський шлях до Індії. У      1488      р. Бартоломеу Діаш проплив уздовж західного узбережжя Африки і досягнув її південних околиць. Він відкрив миси Доброї Надії і Агульяс. 

   Через  10 років потому відкриття південних берегів Африки продовжив Васко да Гама. Так „розвідники Індії” встановили обриси Африканського континенту. Португальці привезли в Європу перших чорношкірих африканців-рабів. Згодом работоргівлею почали займатися голландці, англійці та ін. Це був ганебний і жорстокий період в історії людства. 

 Натомість внутрішні райони материка залишалися невідомими. У ХІХ ст. англійський лікар Давид Лівінгстон перетнув Південну Африку із заходу на схід.  Захопившись вивченням природи, він здійснив плавання по річці Замбезі, відкрив на ній великий водоспад Вікторія, дослідив озера Ньяса і Танганьїка,  описав рослини і тварин. У  1849р. Лівінгстон перетнув Калахарі і встановив, що це – не пустеля, а напівпустеля. Вражає точність, з якою лікар, не маючи спеціальної географічної підготовки, наніс об’єкти на карту. Лівінгстон дуже хотів знайти витоки Нілу, але тяжко захворів і помер.

  Розширив і поглибив знання про Центральну Африку також англійський дослідникГенрі Стенлі, який очолював велику англо-американську експедицію. Вона обстежила кілька великих озер континенту, річку Конго та верхів’я Нілу.

  Досліджував далеку Африку і наш земляк Єгор Ковалевський, який здобув освіту у Харкові. У  1847-1848 рр. його, гірського інженера, відрядили в Єгипет для допомоги у пошуках родовищ золота. Виконавши своє завдання, він багато  подорожував. Ковалевський описав рельєф маловідомого тоді Ефіопського нагір’я. Він першим припустив, що головним джерелом Нілу є не Голубий, як тоді вважали географи, а Білий Ніл, верхів’я якого слід шукати в екваторіальних районах Африки. Талановито написаними дорожніми замітками мандрівника зачитувався сам Тарас Шевченко.

  Василь  Юнкер —  російський мандрівник і дослідник Африки. В  1875р. Юнкер здійснив велику подорож по Лівійській пустині.  Згодом В. В. Юнкер зробив велику подорож у глибину екваторіальної Африки ( 1877-78.); тут він відвідав район водо­ділу між Нілом і правими притоками р. Конго. 

   Микола Вавилов у  1926 році  здійснив важливу для науки експедицію. в північно-східну Африку. Ботаніка цікавили насамперед осередки виникнення культурних рослин. Багато часу він присвятив Ефіопії, де зібрав більше шести тисяч зразків культурних рослин і знайшов близько 250 видів пшениці. Крім цього, було отримано дуже багато інформації про дикорослих представників флори. Микола Вавилов їздив по всьому світу, досліджуючи і збираючи рослини. Про свої подорожі він написав книгу «П'ять континентів».   

   Географічні карти Африки були остаточно уточнені тільки в середині ХХ ст. Проте й досі багато таємниць материка не розкрито.

Рельєф Африки. Корисні копалини

Найвища точка над рівнем моря - вулкан Кіліманджаро (5895 м), найнижча - западина Ассаль - 155 м.

Середня висота поверхні материка становить 750 м (друге місце після Азії).

У зв'язку з тим, що Африка лежить більшою частиною в межах давньої Африкано-Аравійської платформи, її рельєф переважно рівнинний. Великі гірські масиви займають тільки п'яту частину території материка. За переважаючими висотами Африку умовно поділяють на дві частини: північно-західну (Низьку Африку, де висота нижче 1000 м) та південно-східну (Високу Африку, з відмітками понад 1000 м).

  В кайнозої та мезозої в межах Високої Африки Африкано-Аравійська платформа піднімалася, внаслідок чого з часом утворилися Ефіопське нагір'я таСхідноафриканське плоскогір'я. Водночас опускання окремих блоків платформи на сході Африки зумовило виникнення цілої системи глибоких розломів у земній корі, що утворили Великий Африканський грабен (Східноафриканські розломи – рифти – довжиною – 4000 км від Суецького перешийку дном Червоного моря до річки Замбезі. Ширина сягає до 120 км). Тут відбувалися виливи магми і виверження вулканів. В наш час окремі з них уже згасли, як, наприклад, найвища вершина Африки гораКіліманджаро (5895 м).

Там, де щити – нагір’я Ахаггар, Тібесті, Дарфур.

Западини – Калахарі, Конго

Вулкани – Кіліманджаро, Кенія, Камерун

Пояси складчастості займають невеликі площі Африки. На північному сході материка знаходяться Атлаські гори. Їх південні хребти утворилися внаслідок зіткнення Африканської та Євразійської літосферних плит в герцинську епохугоротворення палеозойської ери, а північні – молоді – альпійського віку. На південному сході та півдні континенту простяглися давні Капські гори(герцинського горотворення). На південному сході простягаються Драконові гори, що мають вигляд стрімкої стіни заввишки близько 3000 м, що обривається до океану.

Африка багата на різноманітні корисні копалини. Переважання на континенті давніх магматичних порід спричинило багатство його надр рудами різних металів.

Вони утворилися в товщах застиглої лави в розколинах давнього фундаменту платформи. Африка має великі запаси залізних руд  та бокситів. Великі їх запаси є вГвінеї та Камеруні. Африка займає перше місце серед інших материків за запасамимарганцевих руд, хромітів, кобальту, алмазів (98% видобутку, Зх. та Пд. Африка),золота; друге місце – за запасами мідних та уранових руд. На території материка (Алжир, Лівія, Нігерія) після ІІ-ої світової війни виявлено великі запаси нафти  та природного газу.

Клімат Африки. Кліматичні пояси

   Особливості клімату Африки сформувалися внаслідок дії системи кліматотвірних чинників. Більша частина материка розташована між тропіками, і через це клімат Африки характеризується високими значеннями сумарної сонячної радіації. Відповідно, значна частина материка має високі температури, і тому Африка вважається найжаркішим материком. Тут є області, де температура повітря деколи перевищує +50°С (найвища температура на Землі - +58° С, зареєстрована поблизу міста Тріполі.)

 В широтах Африки над океаном панують постійні вітри - пасати, що значно впливає на розподіл опадів. Південно-східний пасат дме з Індійського океану, тому приносить вологі повітряні маси. Північно-східний пасат – з Євразії, й викликає суху погоду. Південно-західні затримують Драконові та Капські гори, що впливає на перерозподіл опадів: велику кількість їх одержують прибережні райони, за горами опадів мало.

 У формуванні клімату узбережжя Африки значну роль відіграють морські течії.Тому малозволоженими є північно-західне узбережжя (через холодну Канарську течію), південно-західне (через Бенгальську), східне (через Сомалійську). Навпаки, добре зволоженими є західні і південно-східні береги завдяки теплим течіям (відповідноГвінейській та Мозамбіцькій).

Найбільша кількість опадів припадає на екваторіальні райони: басейн річки Конго (Заїр) і узбережжя Гвінейської затоки - 2000-3000 мм за рік, а на схилах гір – до 9000 мм. На північ від 20° пн. ш. і на південь від 18° пд. ш. клімат Африки тропічний, у Північній півкулі пустельний, дуже сухий. У Сахарі кількість опадів зменшується до 100 мм і менше на рік; Східна Сахара - найсухіший район Африки (10-20 мм опадів на рік).

Африка лежить в межах семи кліматичних поясів. Через те, що екватор перетинає материк навпіл, кліматичні умови дзеркально повторюються від екватора до країв материка. На території Африки виділяються екваторіальний, двасубекваторіальних, два тропічних пояси. Крайні південна та північні частини материка розташовані в субтропічних поясах.

Екваторіальний пояс охоплює територію, що простягається на 5-6° широти на південь і північ від екватора. Тут переважають екваторіальні повітряні маси. Для екваторіального поясу характерні незначний середній річний хід температури повітря, незначні добові й річні її амплітуди (+26ºС, +28ºС). Тут помітна деяка відмінність термічного режиму в напрямі від Гвінейської затоки в глибину материка, зумовлена впливом режиму атмосферних опадів і континенту.

Клімати субекваторіальних поясів обох півкуль Африки формуються під вирішальним впливом відповідно двох типів повітряних мас - екваторіальних влітку і тропічних узимку. У межах субекваторіального поясу чітко виділяються вологий літній і посушливий зимовий періоди, що відіграє важливу роль у річному розвитку природи й господарській діяльності людини.

Від узбережжя Атлантичного та Індійського океанів до центральних районів субекваторіального поясу наростає вплив континентальних тропічних мас повітря. Доказом цього є відомості про частоту і тривалість харматану, як називають тут північно-східні пасатні потоки, що виносять з тропічного поясу в субекваторіальний пояс пил і пісок прилеглих пустель.

Тропічні кліматичні пояси в Африці представлені в обох півкулях. Для них характерні високі температури повітря і ґрунту при незначних кількостях атмосферних опадів і запасах вологи в атмосфері. Середні місячні температури повітря влітку становлять понад 30 °С, а взимку 20 °С. Поверхня ґрунту в ряді місць прогрівається до 80—90 °С. Річна кількість атмосферних опадів у середньому не перевищує 150 мм. Подекуди випадає 1—3 мм опадів, а нерідко по 5-10 років не буває і краплі дощу. Над більшою частиною території поясу влітку виникають потужні висхідні потоки в атмосфері, але хмари не утворюються, бо рівень конденсації знаходиться на висоті 5-5,5 км.

У західній частині тропічного поясу Північної Африки хмари не утворюються через формування в атмосфері низхідного потоку повітря під впливом холодної Канарської океанічної течії. У деякі періоди на узбережній частині взимку виникають тумани.

У Сахарі вітер прокидається і лягає спати разом із сонцем. Вітри відіграють значну роль у житті пустелі. Спостереження показують, що тут у середньому зі 100 днів тільки шість бувають безвітряними. Погану славу мають гарячі вітри на півночі Сахари, що надходять з центру пустелі і за кілька годин знищують урожай. Сильні вітри (самуми) спричинюють пилові й піщані бурі. Швидкість вітру під час бурі сягає 50 м/с. У повітря здіймаються маси піску і дрібних камінців. Бурі настають і затухають раптово, залишаючи після себе хмари сухого пилового «туману», що повільно осідає.

Хамсин — сухий, гарячий південний вітер у північно-східній частині Африки.

Хабуб - (араб. Той, що дує несамовито) – сильна піщана буря в пустелях Єгипту й Аравії (на півночі Судану, у басейні Верхнього Нілу). У дощовий сезон хабуб передує сильній грозовій зливі, що звичайно починається не більш ніж через 2 години після початку бурі. Xабуб пов’язаний зі стрімким рухом (до 60 км/год) холодного атмосферного фронту, поперед якого утворюється хмара у вигляді стіни пилу висотою до 1,5 км і шириною до 30 км. Пил піднімається нагору на кілька кілометрів.

Тропічний кліматичний пояс Південної Африки характеризується великою контрастністю розподілу кліматичних елементів, зумовленою циркуляційними особливостями атмосфери над континентом і прилеглими частинами Атлантичного та Індійського океанів.

 У західній (атлантичній) частині клімат тропічного поясу Південної Африки формується під впливом постійного перенесення океанічних тропічних повітряних мас з півдня. Над холодними потоками Бенгельської океанічної течії виникають інтенсивні тумани. Незначні кількості опадів і температури 20-18°С спричинюють формування типових пустинь, прикладом яких є Наміб. Клімат тут тропічний пустельний.

  У східній (індійській) частині тропічного поясу Південної Африки протягом року бувають атмосферні опади з океанічних повітряних мас. Оскільки цей максимум досягає найвищої активності влітку, то й опади в цю пору бувають частішими й інтенсивнішими. Температури повітря улітку становлять 26-28°С, а взимку знижуються до 20-22 °С, що при достатньому зволоженні повітря і ґрунту забезпечує розвиток вічнозелених лісів. Тут формується вологий тропічний клімат.

Субтропічні кліматичні пояси. Крайні північні і південні частини обох півкуль Африки - це субтропічні кліматичні пояси у вигляді вузьких смуг, що простягаються із заходу на схід.

У субтропічному кліматичному поясі Північної Африки виділяють кліматичну область – середземноморську. Ця область охоплює північно-західну окраїну Північної Африки, у тому числі Атлаські гори. Літо тут жарке і сонячне. В цей час у горах і на узбережжі формується місцева бризова і гірсько-долинна циркуляція, у процесі якої переноситься волога й виникають опади, переважно у вигляді дощів.

 Узимку в результаті інтенсивної дії циклонів випадають дощі, а в Атлаських горах - сніг, що формує сніговий покрив на 80-100 днів. Завдяки достатньому зволоженню в горах розвивається деревна рослинність. Частину опадів використовують для штучного зрошування сільськогосподарських угідь влітку на узбережжях і в долинах.

Влітку в східних районах цього поясу жарка погода дещо послаблюється стійкими північними вітрами - етезіями. У центральних районах, навпаки, часто проносяться великі сухі південні вітри - сірокко, які виносять тропічні маси повітря з великою кількістю континентального пилу.

Субтропічний кліматичний пояс Південної Африки, незважаючи на його невеликі розміри, характеризується значними контрастами в режимі атмосферних опадів, температури і вологості повітря, що пов'язано із своєрідністю циркуляційних процесів в атмосфері й океані цієї частини нашої планети.

На заході виділяють середземноморську кліматичну область, а на сході – з рівномірним зволоженням.

Води суходолу

    Кліматичні особливості та характер рельєфу Африки визначають розподіл стоку та гідрологічний режим річок. Майже 80% опадів випаровується і лише 20% формує стік (5400 км3 на рік) - більше лише в Євразії та Південній Америці. На області, які не мають стоку в океан, припадає 31% території материка. Головний вододіл Африки - на сході, де розташовані найвищі підняття. Внаслідок загального нахилу Африки на захід найбільші показники стоку характерні для річок басейну Атлантичного океану, а найменші - для річок басейну Середземного моря, незважаючи на те, що сюди несе свої води одна з найбільших річок світу - Ніл. Густота річкової мережі неоднакова, що зумовлено кліматом (співвідношенням опадів і випаровування), рельєфом і складом гірських порід.

Водність річок зменшується від екватора до тропіків.

В Африці переважає дощове живлення. В засушливих районах важливе значення має підземне живлення.

У пустелях річки пересихають, утворюючи сухі русла ваді (на карті показані пунктирною лінією) та солоні озера шотти. Вони зрідка наповнюються водою, яка на короткий час перетворює їх на бурхливі каламутні потоки.

Ніл — найдовша річка в світі. її довжина становить 6 671 км. Ніл бере  початок з  річки  Кагера,  що  на  Східноафриканському плоскогір'ї, протікає через кілька озер і витікає з них під назвою Білий Ніл. Біля міста Хартум Білий Ніл приймає води Голубого Нілу, який бере початок з озера Тана на Ефіопському нагір'ї. Після злиття Білого і Голубого Нілу водний потік стає дуже широким і називається Нілом.

Конго (Заїр) – друга за довжиною річка Африки (4 320 км), найповноводніша у Східній півкулі. На своєму довгому шляху Конго приймає численні притоки, які збирають води з північної та південної частин материка. Праві притоки живлять Конго переважно з березня до листопада, ліві — з вересня до березня. Це пов'язано з дощовими сезонами в субекваторіальних поясах у різних півкулях. Саме тому Конго повноводна протягом року. В нижній течії є каскад водоспадів – водоспади Лівінгстона.

До найбільших річок Африки відносять також Нігер, Замбезі із широко відомим водоспадом Вікторія і річку Оранжеву, Лімпопо.

Водоспад Вікторія знаходиться на річці Замбезі, на кордоні між Зімбабве і Замбією. Водоспад Вікторія - захоплююче видовище страхітливої краси і пишності. Його ширина становить приблизно 1800 м, висота – 128 м. Мосі-о-Тунья («Дим, що гримить») - так з давніх часів називали мисливці племені батока водоспад на річці Замбезі. А замбійський народ матабеле, що живе на протилежному березі, назвав водоспад Чонгує, що на їхній мові означає «Місце веселки».

Шотландський мандрівник Давид Лівінгстон відвідав водоспад у 1855 році і назвав його на честь королеви Вікторії. Водопад Вікторія - єдине місце на Землі, де можна побачити рідкісне природне явище - місячну веселку.

Найвищим водоспадом Африки є Ауграбіс на р. Оранжевій. Висота 146 м, або за іншою версією Тугела на тій же річці.

Озера Африки поширені нерівномірно. Найбільші з них знаходяться в Східній Африці (по лінії Великого Африканського грабена), де вони розміщуються в грабенах і є класичними озерами тектонічного походження Танганьїка, Ньяса. У них витягнуті улоговини зі стрімкими берегами і значною глибиною.

Танганьїка має високі та стрімкі береги. За глибиною (1 470 м) це типове рифтове озеро поступається тільки Байкалу і є найдовшим прісноводним озером на Землі.

Є на континенті озера, що виникли у прогинах давнього фундаменту платформи. Вони порівняно неглибокі, як, наприклад, озеро Вікторія. Озеро Вікторія — найбільше в Африці і друге за площею (68 тис. км:) прісноводне озеро світу. На противагу озеру Танганьїка, береги цієї мілководної водойми переважно низькі, порізані затоками.

В районах вулканічної діяльності трапляються озера, що з'явилися внаслідок загачування гірських долин лавовими потоками. До таких водойм належить озераТана, Рудольф. Воно невелике за розмірами, але глибоке. З нього бере початок Голубий Ніл.

Залишком давнього моря є озеро Чад. У нього впадали великі в минулому річки центральної Сахари. Тепер воно живиться тільки двома річками, головна з них —Шарі. Коли на Шарі повінь, Чад майже втричі збільшує свою площу. Жодна річка не витікає з озера, проте воно прісноводне. Сіль звідси виноситься підземними водами в сусідні улоговини.

Значна частина екваторіальної Африки зайнята болотами. Їх утворення пов'язане з великою кількістю опадів і рівнинним характером земної поверхні. На високих гірських вершинах, навіть на екваторі, лежать багаторічні сніги і льодовики.

У Низькій Африці є великі запаси підземних вод. Величезні артезіанські басейни виявлені в Сахарі і пустельних районах Південної Африки. Там, де підземні води виходять на поверхню, утворюються оазиси.

Природні зони

   Простягання природних зон в Африці обумовлене рівнинним характером рельєфу, розмірами та положенням материка. Через те, що південна частина Африки значно вужча і більш гориста за північну, тут простягання природних зон близьке до меридіонального. У північній же частині природні зони простягаються, переважно, вздовж паралелей.

Зона вологих екваторіальних лісів (гілея) формується на червоно-жовтих фералітних ґрунтах за умов достатнього зволоження. Рослини верхнього ярусу сягають висоти 80 метрів. Другий та третій яруси представлені фікусами, різних видів пальмами та рослинами що мають цінну міцну деревину. Найнижчий ярус представлений невибагливими до світла деревоподібними папоротями, різноманітними чагарниками. Дуже багатий також і тваринний світ. Мавпи, павіани, шимпанзе, горили, птахи, кажани досить комфортно почувають себе, проводячи більшу частину життя на деревах. Наземний ярус опанували слони, носороги, леопарди, пітони. Поширені тут москіти, комарі, мурахи.

У зоні перемінно-вологих лісів домінують дерева, що скидають листя в сухий сезон.

Зона саван і рідколісся  (40% території Африки)– це безкраї трав'янисті простори (трави – до 5 м) з поодинокими деревами (баобаби й акації) та чагарниками. Через те, що трав'янистий покрив не встигає розкластися за сухий сезон, в ґрунті накопичується перегній, що забарвлює його в характерний червоно-бурий колір.

Для саван притаманні яскраво виражені сезони: дощовий і посушливий, це зумовлює значні міграції тварин на великі відстані в пошуках води та їжі. Тваринний світ саван дуже різноманітний: тут можна зустріти тисячі антилоп, буйволів, зебр, що блукають у пошуках соковитої трави; біля водоймищ – жирафи, носороги, слони, бегемоти. Багато хижаків (леви, гепарди, гієни). Також у саванах дуже багато птахів, які часто біля водоймищ утворюють величезні пташині колонії.

Зона пустель та напівпустель сформувалася здебільшого в тропічних поясах. Найбільшу площу вони займають у Північній Африці через те, що північна частина материка значно ширша за південну і тут найменше відчувається вплив океанів. Переважання тут сухих і спекотних континентальних повітряних мас разом з великим перепадом температур впродовж доби призводить до швидкого руйнування гірських порід і утворення каміння та піску. Пустельні тропічні ґрунти слабо розвинуті і часто засолені, за винятком долин річок і місць, де близько до поверхні підходять підземні води – тут розвивається багата рослинність, із давніх давен селяться люди. Ці місця називаються оазисами.

Пустелі: Сахара - найбільша в світі пустеля з площею 8,7 млн. км² (понад 1/3 площі материка (Лівійська, Нубійська пустелі), Наміб, Калахарі.

Формуються різні типи пустель: майже 20% площі Сахари займають піщані пустелі - ерги, особливо в Лівійській пустелі та на північному заході. Поширені такожкам'янисті щебнюваті (гамади) та галечникові (peri, серіри) пустелі. Останні займають днища улоговин (себхів).

Тваринний світ пустель досить бідний. А ті з тварин, що тут мешкають, пристосовані до життя в екстремальних умовах. Так, гієна, шакал, гепард задовольняються тією вологою, що потрапляє до них із їжею. Антилопи та газелі вимушені долати сотні кілометрів у пошуках поживи. Черепахи, ящірки, змії рятуються від спеки в норах, а на полювання виходять здебільшого, коли спадає спека. Досить часто зустрічаються тут страуси, дрохфи, жайворонки.

Зони вічнозелених твердолистих лісів і чагарників формуються в умовах середземноморського клімату на коричневих ґрунтах. Рослини добре пристосовані до сухого літа. Флора тут представлена африканськими видами дуба і бука, дикою маслиною, суничним деревом, карликовою пальмою. Тваринний світ Атласу поєднав у собі європейські та африканські види. Тут багато гризунів (зайців, тушканчиків) та травоїдних даманів. З хижаків поширені шакали, вівери, дикі коти та гієни. З мавп зустрічається безхвостий макак. Багато ящірок, плазунів (гадюк). Особливої шкоди населенню завдає сарана, періодичні напади якої з півдня та сходу знищують посіви сільськогосподарських культур і молоді лісонасадження.

У горах Африки чітко простежується висотна поясність: ліси змінюються саванами, далі вгору – луки, а на вершинах найбільших гір (навіть на екваторі) лежать багаторічні сніги.

Населення Африки

   Африку вважають батьківщиною людства. Саме тут знайдені сліди найдавнішої людини, яка, на думку вчених, з‘явилася, приблизно, 2 млн років тому. В Африці живуть народи трьох головних рас. Представники південної гілки європеоїдної раси (араби, бербери, туареги) населяють північ материка.  Південніше Сахари переважаютьнароди екваторіальної раси (негроїди – пігмеї – найменші люди планети – 145 см, масаї і тутсі – найвищі в Африці, їх зріст сягає 2 м., нілоти – найтемніші за кольором шкіри,суахілі – «люди узбережжя» живуть в прибережних районах Індійського океану; на півдні бушмени і готентоти). Острів Мадаґаскар заселений малагасійцями - представниками монголоїдної раси.

Населення країн Африки сповідує переважно іслам (Північна Африка) іхристиянство. Але в багатьох частинах континенту поширені різноманітні місцеві релігії.

За темпами приросту населення Африка є світовим лідером, водночас на континенті найвищій рівень смертності. Середня тривалість життя в більшості африканських країн найменша на планеті. Причина цього – дуже низький рівень життя.

Населення континенту розміщене нерівномірно. Середня густота – 20 осіб на км². Найбільш залюднені узбережжя океанів і Середземного моря та долини річок. Саме тут розташовані великі міста (Каїр, Кіншаса, Александрія, Касабланка, Рабат, Луанда, Мапуту), розвинуті промисловість і торгівля. Найбільшу кількість населення має Нігерія. Алжир - країна, найбільша за площею. Для Африки характерний низький рівень урбанізації: до 70 % населення континенту – селяни.

Тест " АФРИКА " 7 клас 

АФРИКА

Географічне положення Африки

Геологічна будова Африки. Рельєф

Клімат Африки

Внутрішні води Африки

Грунтово - рослинний світ. Тваринний світ Африки

Стихійні явища Африки

Національні парки Африки

Грунти. Рослинний і тваринний світ Африки

Населення Африки

Цікаве про Африку

*******************************************************

Дослідження Африки

    

Перша відома подорож навколо Африканського континенту була здійснена ще в 600 році до н.е. дослідниками Стародавнього Єгипту за наказом фараона Нехо. Першопрохідці Африки обігнули континент і відкрили невідомі до цього

На західному березі Африки розширювали свою торгівлю та засновували поселення карфагенці. Один з них – Ганнон (5 ст. до н.е.) може вважатися дослідником Африки. На чолі великої експедиції Ганнон поплив від Геркулесових стовпів вздовж західних берегів. На шляху він зупинявся, засновував нові колонії. Він досягнув Екваторіальної Африки, проплив гирло Сенегалу, Гамбії, і вийшов до нинішньої Ліберії.
Повертаючись з Індії, судно Діогена Грека (І ст. до н.е.) було віднесено вітром до берегів Екваторіальної Африки. Діоген Грек розказав про існування в глибині континенту двох великих озер та гір, покритих снігом.
На Африканському материку до початку нашої ери вся північна приморська смуга була вже відома римлянам. Їхні знання про Атлаські гори першим узагальнив Страбон, який назвав всі країни Північно-Західної Африки від Атлантичного океану до Туніської протоки атласькими країнами. Великі географічні досягнення здобули римляни у другій половині І ст. н.е., досягши басейну Ніла. Вони познайомились з окраїнами Абіссінського нагір’я та з ріками Атбара та Голубий Ніл.

А в епоху середньовіччя ця частина світу почала викликати серйозний інтерес у Європи, яка вела активну торгівлю з турками, які перепродували з величезною ціною китайські та індійські товари. Це спонукало європейських мореплавців спробувати знайти власний шлях до Індії і Китаю для того, щоб виключити посередництво турків.

     З’явилися дослідники Африки, і їх відкриття значно вплинули на світову історію. Першу експедицію організував португальський принц Генрі. В ході перших плавань моряки виявили мис Боядор, який розташований на західному узбережжі Африки. Дослідники вирішили, що це і є південна точка материка. Сучасні вчені вважають, що португальці просто злякалися темношкірих аборигенів. Європейці вважали, що сонце висить так низько над новою землею, що місцеві жителі обгорають до чорноти.

    Португальський король Хуан II спорядив нову експедицію, яку очолив Бартоломео Діаш, і в 1487 році був відкритий мис Доброї Надії – справжня південна точка материка. Це відкриття допомогло європейцям прокласти шлях до східних країн. У 1497-1499 Васко Да Гама перший досяг Індії і повернувся до Португалії.

 Після цього відкриття європейці хлинули в Африку. У 16 столітті почалася работоргівля, а до 17-го більшість територій чорного континенту було захоплено і колонізовано. Свободу зберегли тільки Ліберія та Ефіопія. У 19 столітті почалося активне дослідження Африки.

Девід Лівінгстон

Шотландський дослідник Африки Девід Лівінгстон став першим європейським вченим, якому вдалося з півдня на північ перетнути пустелю Калахарі. Він описав ландшафт пустелі, місцеве населення – осілих прибульців-тсвана і кочових бушменів. На півночі Калахарі він виявив галерейні ліси, які ростуть по берегах річок, і задумав досліджувати великі ріки Африки.

Також вчений дослідив озеро Нгами, річку Замбезі, описав племена бушменів, бакалахарі і макололо, а також виявив озеро Ділоло, західний стік якого живить Конго, а східний – Замбезі. У 1855 році був відкритий величезний водоспад, який названий в честь британської королеви Вікторії. Лівінгстон сильно захворів і зник на деякий час. Його виявив мандрівник Генрі Мортон Стенлі, і разом вони досліджували озеро Танганьїка.

Більшу частину життя дослідник присвятив Африці, був місіонером і гуманістом, намагався припинити работоргівлю. Помер учений під час однієї з експедицій.

Мунго Парк

Мунго Парк здійснив дві експедиції на Чорний континент. Метою його було дослідження західної Африки, головним чином її внутрішньої частини, витоків річок Гамбія і Сінегал. Також бажаною метою стало встановлення точного місцезнаходження міста Тімбукту, про яке європейці до цього моменту тільки чули від місцевих жителів.

Спонсорувати експедицію взявся Джозеф Бенкс, який брав участь у першій подорожі Джеймса Кука. Бюджет був досить скромним – всього 200 фунтів.

Перша експедиція була здійснена в 1795 році. Вона почалася з гирла Гамбії, де тоді вже були англійські поселення. З одного з них дослідник з трьома помічниками відправився вгору по Гамбії. У Пізанії він був змушений зупинитися на 2 місяці, так як захворів малярією.

Пізніше він відправився далі вгору по Гамбії та за її припливу Неріко, уздовж південної межі Сахари, де потрапив у полон. Через кілька місяців вченому вдалося втекти і досягти річки Нігер. Тут він зробив відкриття – Нігер не є джерелом Гамбії та Сенегалу, хоча до цього європейці вважали, що він розділяється. Деякий час дослідник подорожує по Нігеру, але знову захворює і повертається до гирла Гамбії.

Друга експедиція була споряджена краще, в ній брало участь 40 осіб. Метою було дослідження річки Нігер. Однак подорож виявилася невдалою. Через хвороби і сутички з місцевими жителями до Бамако змогли дістатися живими лише 11 осіб. Парк продовжив експедицію, але перед відплиттям відправив з помічником всі свої записи. Не завжди дослідники Африки можуть повернутися додому з небезпечних місць. Парк загинув біля міста Буса, рятуючись від місцевих жителів.

Генрі Мортон Стенлі

Англійський дослідник Африки Генрі Мортон Стенлі – знаменитий мандрівник і журналіст. Він відправився на пошуки зниклого Лівінгстона в супроводі загону тубільців і знайшов його важко хворим в Уджіджі. Стенлі приніс з собою медикаменти, і скоро Лівінгстон пішов на поправку. Разом вони досліджували північний берег Танганьїки. 1872 році він повернувся в Занзібар і написав відому книгу «Як я знайшов Лівінгстона». 1875 року у супроводі великої групи вчений досяг озера Укереве.

У 1876 році з загоном в 2000 осіб, яких спорядив цар Уганди, Генрі Мортон Стенлі здійснив велику подорож, виправив карту озера Танганьїка, відкрив озеро Альбер-Едуард, досяг Ньангве, досліджував річку Луалабе і закінчив експедицію в гирлі річки Конго. Таким чином, він перетнув материк зі сходу на захід. Подорож вчений описав у книзі «Через Чорний континент»

Василь Юнкер

Російські дослідники Африки внесли великий вклад у вивчення Чорного континенту. Василь Юнкер вважається одним з найбільших дослідників Верхнього Нілу і північної частини басейну Конго. Свою подорож він почав в Тунісі, де вивчав арабську мову. Об’єктом дослідження вчений обрав екваторіальну і східну Африку. Подорожував по Лівійській пустелі, річках Барака, Собат, Роль, Джут, Тонжі. Відвідав країни Мітта, Каліка.

Юнкер не тільки зібрав рідкісну колекцію представників флори і фауни. Його картографічні дослідження були точні, він склав першу карту верхів’я Нілу, також вчений описав флору і фауну, особливо докладно людиноподібних мавп, відкрив невідому тварину – шестокрила. Цінні та етнографічні дані, які були зібрані Юнкером. Він склав словники негритянських племен, зібрав багату етнографічну колекцію.

Єгор Петрович Ковалевський

У 1847 році на запрошення паши Мухаммеда Алі царський уряд спрямовує Єгора Ковалевського до Єгипту на пошуки золота та коштовного каміння. Також отримав завдання уточнити положення витоків Нілу. У грудні того ж року прибуває до м. Олександрії, звідки рушив до асуану. По дорозі дослідив Бені-Суейф, потім виявив, що Бахр-ель-Юсуф має не штучну природу (як до того вважалося), а є однив з рукавів Нілу (потім перетворений на канал). Після цього обійшовши Асуанські пороги, Ковалевський рушив закруту Куруску й Абу-Галіда.
1 лютого 1848 року експедиція рушили через Нубійську пустелю, маючи на меті досягнення Хартуму. На шляху до останнього Ковалевський уточнив гирло правого притоку Нілу — Атбари. Після чого рушив до верхів'я Блакитного Нілу, де у селі Ер-Росейрес (на кордоні з Ефіопією) завершив подорож (біля річки Тумат, притоку Блакитного Нілу). Тут Ковалевський займався геологічними розвідками, знаймовши золото, бурий та магнитний залізняк. Зумів облаштувати фабрику з добування золота.
Щоб виявити положення Блакитного Нілу до Білого Нілу із загоном у 300 осіб здійснив мандрівку до верхів'ят річки тумат, відкривши туматський кряж, який назвав Миколаївською країною. Слідом за цим дійшов до прикордонної фортеці дуль, де також відкрив поклади золота та сліди давніх розроботок золота, вирішивши, що саме тут знаходилися копальні Соломона. В результаті цієї подорожі спростував теорію, що витоки Білого Нілу знаходяться в Ефіопії, зумів суттєво поточнити мапу цього регіону від 25° до 46° сх. д. та від екватора до 15,5° пів. ш. Водночас склав аналіз нільського басейну, опис побуту місцевого населення. На зворотньому шляху відкрив лівий приток Нілу — Абд.
Як нагороду за діяльність Єгор Ковалевський від царського уряду отримав звання полковника та ордену Анни I ступеня, від Єгипту — орден Нішан-ель-Іфтігер. Наприкінці жовтня 1848 року від повернувся до Російської імперії.

Єгор Петрович Ковалевський належить до плеяди видатних українських учених мандрівників минулого століття, дослі­дження яких ввійшли в історію географічних відкриттів і прославили вітчизняну геогра­фічну науку.+

Єгор Петрович Ковалевський був високо­освіченою людиною свого часу, в якій гармо­нійно поєднувалися знання з різних галу­зей науки: він був видатним мандрівником, гірничим інженером, дипломатом, поетом, літе­ратором, істориком. Дитячі роки Ковалевський провів у селі Ярошівка поблизу Харкова, в родовому маєтку свого батька. Мальовнича місцевість Ярошівки, її сади, ліси, ставки прищепили йому любов до природи. Тут уперше у молодого допит­ливого юнака виховались спостережливість, бажання знати все і палка любов до рідного краю, до своєї батьківщини.+

Успішно закінчивши філософський факуль­тет Харківського університету, молодий Кова­левський обирає собі не спокійну службову кар’єру, а життєвий шлях, сповнений кипу­чою діяльністю на користь свого народу.+

Під впливом старшого брата, на той час відомого гірничого інженера, Ковалевський їде в Петербург, а звідти в Сибір і на Алтай.+

Тут перед його очима вперше розкриваються неосяжні простори рідної батьківщини з її при­родними багатствами, населенням, господар­ством. Працюючи на золотих приїсках у тайзі, Ковалевський бачив безправ’я і злиденне жит­тя робітників і обурювався несправедливістю і сваволею господарів та чиновників.+

Навесні 1837 р. Ковалевський супроводить караван із золотом до столиці. Тут він, як кваліфікований спеціаліст гірничої справи, одержує урядове відрядження за кордон, в Чорногорію, для організації розвідування родо­вищ золота. В цей час озброєний загін австрій­ської армії перейшов кордон і вдерся на територію Чорногорії. Молодий гірничий інженер міняє геологічний молоток на рушницю і від­стоює честь, волю і незалежність братнього слов’янського народу.+

Під керівництвом Ковалевського чорногорці розгромили знахабнілих австрійців, і кон­флікт було ліквідовано. Під час ліквідації конфлікту Ковалевський виявив свій військо­вий і дипломатичний хист.+

Ім’я його стає відомим не тільки в маленькій Чорногорії, а й у всьому світі.+

Карта подорожі Є.П. Ковалевського+

Згодом Ковалевський не раз успішно вико­нував різні дипломатичні доручення в країнах південно-східної Європи, а також Сходу.+

Після повернення з Чорногорії Ковалевський написав книгу «4 месяца в Черногории», яка привернула до себе увагу наукових кіл того часу.+

В 1843 р. Єгор Петрович випускає першу частину праці «Странствователь по суше и морям». Ця книга підводить підсумки його подорожам. На цей час він побував на Алтаї, Уралі, Балканах, в Карпатах, Італії і в Серед­ній Азії.+

У передмові до першого видання книжки Ковалевський відзначає: «Описую тільки те, що бачив сам або чув від очевидців».+

Чудова літературна мова, цікаві факти, наведені автором з його численних подорожей, сприяли великому успіхові книги. Вона витри­мала багато видань. Ковалевський став відо­мим як письменник-мандрівник.+

В 1847 р. Ковалевського знову запрошують за кордон, на цей раз для геологічної розвідки золота в Єгипті.+

Робота Ковалевського в Африці далеко ви­ходить за межі геологорозвідки. Він обстежує значну частину внутрішньої Африки, прова­дить дослідження в Єгипті і Абіссінії.+

Ковалевський перший з учених географів висловив пізніше підтверджене припущення про витоки Білого Нілу, всупереч твердженням тогочасних німецьких учених Гумбольдта та Ріттера.+

Під час своїх подорожей Єгор Петрович провадив барометричні, психрометричні та інші метеорологічні дослідження. Крім того, він зібрав багаті геологічні, зоологічні та бота­нічні колекції.+

Після повернення на батьківщину Кова­левський пише фундаментальний твір у двох томах: «Путешествие во внутреннюю Африку», з картою, складеною ним самим. Ця праця ще й тепер не втратила наукової цінності. У своїх працях Єгор Петрович виступає як прогресивний діяч свого часу. Він різко засу­джує расову дискримінацію негрів. Ковалев­ський писав: «Я захищаю людину, в якої хочуть відняти її людську гідність»,+

Негри дуже любили й поважали видат­ного російського мандрівника і завжди охоче допомагали йому під час його подорожі до внутрішньої Африки.+

Не можна без хвилювання читати в цій книзі слова, що свідчать про патріотизм Кова­левського: «Я привіз із собою майже все, що міг зібрати в різні пори року. Можливо у нас, на півдні Росії, дещо й прийметься» (мова йде про різне насіння, зібране ним в Африці).+

В 1849 p. Ковалевського відряджають з мі­сією в Китай. Великий караван з прикордон­ного міста Кяхта вирушає в далеку подорож через пустині, гірські хребти, річки до столиці Китаю — Пекіна.+

Ковалевський вивчає геологію, клімат, а та­кож економіку, етнографію прилеглих до марш­руту територій. У Пекіні він спостерігає безцеремонне втручання імперіалістичних хи­жаків у внутрішні справи Китаю.+

У своїй книзі «Путешествие в Китай» Кова­левський розповідає також про продажність тодішніх китайських урядовців, про здир­ство, яке процвітало в державних установах.+

У Пекіні Ковалевський пробув з вересня 1849 р. до травня 1850 р. За цей час він багато зробив для зміцнення стосунків між двома великими країнами.+

В 1854 p., коли англійці і французи виса­дили десант у Криму і обложили Севастополь,+

Ковалевський бере активну участь в героїч­ній обороні міста. Після закінчення Крим­ської війни Єгор Петрович збирає матеріал з метою написати історію Севастопольської оборони.+

В 1856 р. Ковалевський займає урядову посаду директора Азіатського департаменту. Але це йому не заважає цікавитися географіч­ними питаннями. У цей же час він бере активну участь в роботі Російського Геогра­фічного товариства як помічник голови това­риства.+

Ковалевський був вірним сином свого народу і завжди стояв у лавах передових людей свого часу. На його квартирі відбувалися зустрічі петрашевців. Єгор Петрович дружив з Черни­шевським, Тургенєвим, Островським.+

В 1868 р. видатного українського дослідника не стало.

********************************************

НАЦІОНАЛЬНІ ПАРКИ АФРИКИ

В африканських країнах створені величезні заповідники і націона­льні парки, які служать музеями і лабораторіями живої природи. Серед найбільших парків потрібно відзначити парки Заїру: Гарамба, Ківу, Салонга, Упемба, Маїко, Вірунга. У них водяться слони, гіпопотами, кро­кодили, леви, леопарди, зебри, антилопи та інші екзотичні тварини. У Замбії в 1950 р. було створено парк Кафуе, у якому велика кількість антилоп, гіпопотамів, буйволів, зебр, слонів і чорних носорогів. Націона­льний парк Хванге (Уанкі) у Зімбабве був визначений як резервний у 1927 р. і отримав юридичний статус парку в 1949 р. Тільки третина тери­торії парку відкрита для відвідувачів; інші закриті для відвідування з ме­тою збереження первісної природи. Фауна парку включає понад 50 видів ссавців (чорний носоріг, слон, кафрський буйвол, жираф, зебра, лев). Серед інших національних парків Зімбабве привертають увагу Фоле (во­доспад Вікторія), Матопос, Мтаразі-Фолс (водоспад Мтаразі висотою 610 м), Мушандік, Нгезі, Роберт-Мак-Ілуейн, Родс-Іньянга, Себакве, Шиманімані. Найбільший африканський національний парк Цаво роз­ташований у Кенії. У центральній Кенії створені національні парки Абердер і Крюгер, у яких у природних умовах живуть слони, бегемоти, носо­роги, антилопи Бонго, буйволи і слони. Велику частину парку Кабалега (неподалік від водоспаду Мерчісон) в Уганді займає високотравна сава­на з чагарниками папірусу по берегах Нілу. Тут водяться слони, леви, леопарди, чорні і білі носороги, жираф, антилопи, крокодили, буйволи. Інші великі африканські національні парки — Джурджура в Алжирі, Камея й Алешандрі в Анголі, Буна і Сасандра в Кот-д'Івуарі, Оканда в Габоні, Букль-де-ля-Пенджарі в Дагомеї, Бенуе, Бубанджида, Джа, Кампо і Фаро в Камеруні, Букль-дю-Баулі в Малі, Монтань д'Амбр на Мадагаскарі, Горонгоза в Мозамбіку, Янкарі в Нігерії, Кагера в Руанді, Ніоколо-Коба в Сенегалі, Бубаші в Сомалі, Діндер і Саутерн у Судані, Серенгеті, Нгоронгоро, Кіліманджаро, Мкомазі, Рунгваі Селус у Танза­нії, Закума у Чаді, Етоша-Пан у Намібії, Аддо Елефант, Калахарі-Гемсбок і Крюгер у ПАР.

*********************************************************

НГОРОНГОРО

Згаслий щитовидний вулкан Нгоронгоро висотою до 2338 м знахо­диться на півночі Танзанії, біля західного краю Зони Розломів, на кордоні з Кенією. Круті обриви стін кратера межують з просторими долинами, покритими травою і чагарником. Резерват, що розкинувся навколо кра­тера Нгоронгоро, охоплює площу бл. 800 тис. га, його значення підвищи­лося після того, як він отримав офіційний статус Міжнародної охоронної зони і біосферного заповідника. Колись ця область була частиною тепе­рішнього національного парку Серенгеті, однак як резерват вона вико­нує два основних задання — збереження природних ресурсів регіону, а також захист інтересів і традиційного способу життя місцевого племені масаї, яке випасає тут стада великої рогатої худоби, овець і кіз. Центром резервату є кальдера Нгоронгоро — одна з найбільших кальдер у світі: її довжина 22 км, глибина від 970 до 1800 м, а загальна площа 264 км². У південно-західній частині знаходяться два зруйнованих кратери, один з яких заповнений озером Магаді-Нгоронгоро. Савана годує безліч різно­манітних травоїдних тварин, особливо у сухий сезон, коли їжі тут виста­чає для більш як 2 млн травоїдних різних розмірів. Список тварин цього регіону читається як каталог африканської фауни і включає гну, зебру, газелей Гранта і Томсона, буйвола, канну і бородавочника, жирафа, сло­на і дворогого носорога. Більшість цих тварин кочує по просторах Сере­нгеті, тим часом як інші, такі як бегемот, живуть поблизу озер і боліт. Там, де багато здобичі, є і хижаки; резерват Нгоронгоро підтримує попу­ляцію лева, плямистої гієни, шакала, гепарда, леопарда і сервала.

**********************************************************************

СЕРЕНГЕТІ

Серенгеті — національний парк на півночі Танзанії, один з найбіль­ших у світі. Він розташований на відстані 320 км від Аруші, на висоті від 910 м до 1820 м над рівнем моря, площа — 1,3 млн га. На мові масаї «серенгеті» означає «нескінченні рівнини». З усіх заповідників Африки Серенгеті є першим за кількістю видів і загальним числом тварин, що населяють його. У межах заповідника живе понад 1,5 млн голів великих ссавців, головним чином копитних. Тут можна побачити бл. 35 видів рівнинних тварин, включаючи «велику п'ятірку» — слонів, носорогів, левів (бл. 3000 особин) і леопардів, бегемотів і буйволів. Серед інших поширених тут тварин можна назвати жирафів, антилоп гну, газелей Гранта і Томсона, зебр, гепардів, крокодилів, гієн, бабуїнів та інших мавп, а також понад 500 видів птахів (фламінго, венценосний журавель, лелека-ябіру тощо).

********************************************************************

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАРК БЕРЕГ СКЕЛЕТІВ

Парк Берег Скелетів, розташований у Намібії, простягається на 500 км від річки Кунене на півночі до річки Угаб на півдні. Його площа складає бл. 16 тис. км². Часто бувають густі тумани над узбережжям і холодні морські бризи, що породжуються холодною Бенгельською течією. За­вдяки цим кліматичним умовам екосистема Берега Скелетів унікальна.

Пейзаж Берега Скелетів різноманітний — від захоплюючих безкрайніх дюн до гірських хребтів і суворих каньйонів, стіни яких забарвлені всіма кольорами вулканічних порід. Схили гір вражають різноманітністю ксе­рофітів — рослин, які виживають тут завдяки особливому пристосуван­ню до умов місцевого ландшафту. Яскравим прикладом є рослина «сло­нова нога» (Adenia pechuelii), яка вкорінюється в гірських ущелинах. На рівнинах і західних схилах гір можна знайти понад 100 різновидів лишай­ників.

На рівнинах водяться антилопи гемсбок і спрингбок, шакали, стра­уси, коричневі гієни, а по пересохлих руслах річок бродять слони і чорні носороги. Особливо цікаві глиняні замки Хоарусиба, солончакові запа­дини біля Агатової гори і колонія морських котиків біля мису Фріо. Кістя­ки кораблів, розкидані на узбережжі, свідчать про корабельні аварії, що трапилися біля цих пустинних берегів. Північна частина Берега Скеле­тів — концесіонна територія і відкрита тільки для туристів, що приліта­ють на сафарі літаками. Південна частина, між річками Угаб і Хоаніб, відкрита для усіх відвідувачів.

*************************************************************** 

Фотогалерея

Водоспад Вікторія на р. Замбезі

Всесвітньо відомий водоспад Вікторія, який місцеві жителі називають "Мосі-ов-Тунья" ("гримлячий дим ") - одне з наймальовничіших і чарівних видовищ на Африканському континенті!

Водоспад Вікторія на р. Замбезі

Вулкан Кілліманджаро Юхуру («Незалежність»), Танзанія
Водні обєкти АФРИКИ

Річки:

Ніл
Оранжева
Конго
Нігер
Лімпопо
Нігер

Озера:

Чад

Озеро Чад (Tchad, Chad, по-арабськи Бар-ес-Салам) - безстічне реліктове озеро, знаходиться в центральній Африці. Розташоване на висоті 240 м над рівнем моря.
Поверхня озера не постійна: займаючи звичайно близько 27 тис. Кв. км, озеро в дощову пору року розливається до 50 тис., а в сухе - скорочується до 11 тис. кв. км. З півдня в озеро впадають річки Шарі з широкою і мілководній дельтою і Мбулу, із заходу - Комадугу-Ваубе, а зі сходу - маловодний Бар-ель-газу. За Нахтігалю, приплив води через дощі і річки дорівнює 100 куб. км, а втрата води через випаровування 70 куб. км. Зважаючи на відсутність видимого витоку води з озера, між тим як вода озера залишається прісною, Нахтігаль передбачає існування підземного протоки в північно-східному напрямку до Егеї і Борку. Поблизу гирл річок вода в озері прісна, в іншій частині - слабо солонувата; незначність мінералізації пояснюється, мабуть, постійною зміною води в озері за рахунок підземного відтоку інфільтраційних вод. У дуже дощовий сезон (що трапляється вкрай рідко), при екстраординарно високих рівнях урізу води, на півночі-сході утворюється тимчасовий поверхневий стік озера (по сухому руслу Бахр-ель-Газаль). Темного кольору бруднувата вода озера місцями заросла густо водоростями. З липня по листопад під впливом дощів рівень води поступово піднімається і низький південно-західний берег широко заливається майже до Кука. На значному просторі озеро дуже дрібно (його тут можна переїжджати верхом вбрід); великою глибиною відрізняється західна частина у Нгорну і Мадуарі. Максимальна глибина в сезон дощів - 11 метрів. Береги переважно болотистих і зарості папірусом; на північний схід місцевість має характер степу, і лише південний берег відрізняється багатою тропічною рослинністю.
У східній частині озеро покрите мережею острівців (до 100 числом), з яких групи Будума, Карка і Кури населені (до 30 тис. Чол.) Вихідцями з сусідніх племен (Будума, Кури, канембу, канури, булав і Даца).
У 2006 році озеро площею 23 000 км кв, розташоване на кордонах Нігерії, Нігеру, Камеруну і республіки Чад зменшилася в 26 разів і продовжує висихати, що стало відомо завдяки моніторингу Землі, здійснюваної міжнародною системою «Disaster Monitoring Constellation». Відомо, що Чад висихає вже в сьомий раз за останнє тисячоліття. Вчені - палеонтологи встановили це за знайденими там останкам тварин.

Озеро Чад , колись четверта за величиною водойма в Африці , яка зменшилася майже на 95 % за останні 38 років , за даними дослідження під егідою американського космічного агентства NASA. Гірше того , зміна клімату і зростаючий попит на воду зменшило озеро до такої міри , що воно найближчим часом буде не більш ніж » калюжею » .

Вікторія

Вікторія-Ньянза, Укереве (Victoria, Victoria Nyanza) - озеро в Східній Африці, на території Танзанії, Кенії та Уганди. Розташоване в тектонічному прогині Східно-Африканської платформи, на висоті 1134 м. 2-е за величиною прісне озеро світу після Верхнього озера і найбільше озеро в Африці.
Площа 68 тис. км кв, довжина 320 км, найбільша ширина 275 км. Є частиною водосховища Вікторія. Безліч островів. Впадає ріка Кагера, витікає річка Вікторія-Ніл. Озеро судноплавної, місцеві жителі займаються на ньому рибальством.
Північне узбережжя озера перетинає екватор. Озеро при максимальній глибині 80 м відноситься до досить глибоким озерам.
На відміну від глибоководних сусідів, Танганьїки і Ньяси, які лежать в межах системи ущелин Африки, озеро Вікторія заповнює дрібну западину між східною і західною сторонами долини Великого ущелини. Озеро отримує величезну кількість води від дощів, більше ніж від усіх своїх приток.

У його водах водиться величезна кількість крокодилів, а також тут досі живе риба ланг (риба), що жила тут 300 мільйонів років тому. Вона може вдихати і затримувати повітря в зябрах, як в легенях. Це рідкісна риба є сполучною ланкою між звичайними рибами і наземними тваринами.
Танганьїка - велике озеро в Центральній Африці, координати центральній частині - 5 ° 30 ю. ш. 29 ° 30 в. д. (G).
За обсягом і глибиною озеро Танганьїка займає друге місце після Байкалу. Береги озера належать чотирьом країнам - Демократичній республіці Конго, Танзанії, Замбії і Бурунді.
Довжина озера близько 650 км, ширина 40-80 км. Площа 34 тис. Км кв. Лежить на висоті 773 метрів над рівнем моря в тектонічної западині Східно-Африканської зони розломів.

В озері водяться гіпопотами, крокодили, багато водоплавної птиці. Добре розвинені рибальство і судноплавство.

Малаві ( Ньяса ) - озеро в Центрально - Східній Африці . Озеро пролягає з півночі на південь , протяжність 560 км , глибина 706 м . Північний і східний берега обривисті з погано розвиненим шельфом , південне і західне узбережжя пологі . Водні втрати відбуваються від поверхневого випаровування ( 80 % ) і з водами річки Шері яка витікає на півдні озера . Кліматично виражені два сезони: дощовий (листопад - травень) і посушливий (травень - листопад).

Озеро Малаві містить найбільшу кількість видів риб , ніж будь-яке інше озеро в світі , більше 500 видів з десяти сімей. Особливої ​​уваги заслуговують цихлид , з яких всі, крім п’яти з більш ніж 400 видів є ендеміками озера Малаві . Озеро містить 30 % всіх відомих видів цихлид . Особливий інтерес представляє ‘ Мбуна ‘ .

Ассаль - озеро кратера в центрі Джібуті . Озеро лежить на 155 м нижче рівня моря в Афарской низовини , це найнижча точка Африки . Солоність озера становить 35 %, це саме солоне озеро в світі. Озеро оточене щільним засоленим шаром ґрунту . Сіль видобувається і караванами відправляється в Ефіопію .

КРАЇНИ АФРИКИ

В Африці знаходиться 53 країни – це більше, ніж в будь-якій іншій частині світу. Найбільш населена країна Африки – Нігерія з населенням 140 мільйонів осіб, а найменш населені Сейшельські острови: там живе всього 80000 чоловік.

Зібрані і укомплектовані матеріали учнів7 класу (2013-2014н.рр)

Безик Юлія 

                  Косців Ігор

Гриненко Юлія

Попадин Тетяна

ТАНЗАНІЯ

Чіпак Ірина

АФРИКА

водоспад Анхель національний парк Канаіма    

Ньйрагонго - один з найактивніших вулканів Африки.

Надзвичайне та ідеальне місце для спостереження за всією вулканічною активністю цього кратера, постійно об ' єднуються.

Nyragongo - це також непередаваний, вражаючий, неймовірний туристичний майданчик, 

 зроблено з гори Гома) та ланцюжка Вірунга з чотирма головними вулканами: зліва направо Нямурагіра (дуже пласка, але з кратером майже 3 км в діаметрі), Nyiragongo зі своїм заднім димом, Мікено і Карісімбі, чиї суми часто сніжать.

Nyiragongo - стратоволкан Великої Долини, розташований в Демократичній Республіці Конго.

Унікальний досвід у світі, найбільший і найгарніший лавовий озеро у світі. Ви повинні це прожити, щоб зрозуміти, коли любите шоу природи!

Розташований у горах Вірунга приблизно за двадцять кілометрів на північ від міста Гома та озера Ківу Через близьку близькість до густота населених районів, часті виверження, остання з яких розпочалася 17 травня 2002 року. а наявність майже постійного лавового озера (раритет у світі), яке може налити на його схилах довгі лави, вважається найшвидшим у світі, 

Фото взято з соц мережі. https://www.facebook.com/Karibu-NJR2-718736978306664/

Вивчаємо Південну Америку 2019-2020

Внутрішні води( річки:Амазонка, Парана, та водоспад Анхель)

Микулич Марія

Іванчук Назар

 Кондар Наталя

Використовуємо гаджети (перевіряємо свої знання )2019-2020

Перевірка засвоєння знань   з теми: географічне положення Південної Америки 

Телефони - не заважають нам у навчанні    !!!!

Сподіваємось, що   наступний рік , посприяє нам працювати з компютерами)

Вивчаємо Південну Америку 2015-2016

Гриненко Анна

 Лунич Наталя

Макар Марія

ПАТАГОНІЯ

Зона напівпустель помірного поясу лежить на півдні материка, на плато Патогонія. Клімат тут посушливий, ґрунти неродючі сірі та бурі пустельні. Рослинність — кактуси, сухі злаки (тонконіг), колючі чагарники.
Тваринний світ бідний, представлений переважно гризунами (нутрія) та плазунами. У цій зоні водяться дрібні броненосці, лама гуанако, нанду, зустрічаються хижі ссавці — пума, гривастий вовк, сіра лисиця.
Патагонія в очах мандрівників асоціюється передусім із величезними, неозорими рівнинами, унікальними гранітними шпилями та дуже суворим вітряним кліматом. Це унікальний край світу, який приваблює красою фьордів, вулканів, каньйонів, льодовиків. Цей таємничий куточок є світом недоторканної природи. Патагонія є одним із найбільш вітряних регіонів на планеті. Її клімат дуже вибагливий, рельєф вельми різноманітний — від напівпустельних степів до вкритих льодами вершин найпівденнішої частини Землі. Природні ландшафти Патагонії мало придатні до життя людини у зв’язку із суворим кліматом. Саме тому цей регіон є одним із найменш заселених у світі й досі майже повністю складається з ділянок недоторканної природи.

Вивчаємо Південну Америку 2014-2015н. рік 

 Сарахман Олександр

Курило Валентин

 Лабай Ліля

 Мельник Василь

Сидорак Юрій

                                        Д ЕНАЛІ , а не Мак-Кінлі

Після багаторічних суперечок найвищій вершині Північної Америки горі Мак-Кінлі повернули історичну назву Деналі, що означає "Велика" мовою місцевого населення.

Гору в 1896 році назвав ім'ям політика шукач золота - після того, як дізнався, що Вільяма Мак-Кінлі обрали президентом США.

Нинішній президент США Барак Обама повідомив про рішення змінити назву гори напередодні триденного візиту на Аляску, присвяченого питанням клімату.

"Зберігаючи почуття поваги до цього місця, ми офіційно змінюємо назву гори на Деналі відповідно до традицій корінних народів Аляски, висловлюючи їм свою підтримку", - заявила міністр внутрішніх справ США Саллі Джувел, оголошуючи офіційне повідомлення про перейменування гори.

У повідомленні також нагадують, що Мак-Кінлі ніколи не був на Алясці.

Впродовж десятиліть Аляска намагалася змінити назву вершини. Та всі ці спроби були заблоковані на федеральному рівні штатом Огайо, де народився Вільям Мак-Кінлі.

Наразі не зрозуміло, чи виступатиме проти зміни назви Огайо і надалі.

Вільям Мак-Кінлі був 25-м президентом США. Він помер на початку свого другого терміну у 1901 році після замаху.

Гора, названа його іменем, має 6 168 м заввишки.  

Джерело: http://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2015/08/150831_alaska_mount_name_az

Конспекти Африка (Колега)   Верлі Ігор

Конспекти уроків по темі: Північна Америка

  Презентації до теми Північна  Америка

Презентації до теми : Північна Америка

                                    АВСТРАЛІЯ                   

            Узбережжя Австралії

Скала «Камяна  Хвиля» в Австралії — одна із самих старих в світі, її  близько  3 мілліарди років.

                                             
                               

 Острови Фіджі ( о.Манпурі)

Антарктичний урок1  Як Антарктида відокремилася і чому стала холодною? 

Антарктичний урок2  Які тварини та рослини живуть в Антарктиді ?

Антаартктичний урок3  Хто відкрив Антарктиду і яка роль українців у цьому?
Антарктичний урок 4     Як Україна отримала станцію "Академік Вернадський".
Антарктичний урок5    Як українські полярники працюють в Антарктиді

Антарктичний урок6   Скільки країн і навіщо досліджують Антарктиду?
Антарктичний урок7   Від "Фарадея" до "Вернадського": меморандуму про передачу Україні антарктичної станції – 25 років

АНТАРКТИДА 

Географічне положення

Крайня північна точка материка-мис Сіфре на Антарктичному півострові (63°13′ пн. ш. 57°18′ зх. д.). Найпівденніша точка-Південний полюс (90°00′ пд. ш.) 

8 грудня 2013р. зафіксовано новий рекорд.

    

    Рекорд найнижчої температури зафіксований в Антарктиді. Попередній тримався близько 30 років. (21 липня 1983р)- 89,2°С

            Новий рекорд зафіксували японські та американські вчені на японській станції " Ку́пол Фу́дзи в  Трансантарктичних горах.

Відтепер рекорд - мінус 91,2 градуса за Цельсієм.

      Таким чином вперше за всю історію спостережень за температурою на нашій планеті подолана планка в мінус 90 градусів за Цельсієм.

 Попередній рекорд - мінус 89,2 градуса за Цельсієм - був зареєстрований також в Антарктиді в 1983 році на російській станції "Восток". З тих пір вона вважалася земним "полюсом холоду".

Ку́пол Фу́дзи (яп. ドームふじ [Dōmu Fuji], англ. Dome Fuji или Dome F), він же «Купол Валькірії» (Valkyrie Dome илиValkyrjedomen) — вершина в східній частині  Землі Королеви Мод в Антарктиді (географічні координати: 

77°30′пд.. ш. 37°30′сх.д. ^(G) 

Висота на рівнем моря — 3810 метров.

Американці виявили найнижчу точку на планеті Земля. 

14.12.2019

Найнижчою точкою на Землі вважлося до  сьогоднішнього дня - узбережжя Мертвого моря, глибина якого становить 413 метрів нижче рівня моря.

Але сьогодні американськими вченими виявлена  найглибша точка Землі у Східній Антарктиді, під льодовиком Денмані. Глибина впадини становить 3,5 кілометра нижче рівня моря. Глибшими від цієї точки є лише океанські впадини.

      Найглибоководнішою впадиною  є Маріанський жолоб, глибина якого за різними даними складає близько 11 кілометрів. 

      Як зазначається, це відкриття важливе для вивчення того, як у майбутньому зміниться Південний полюс. Вчені планують вивчити материкові породи та раніше недосліджені гірські хребти під льодовиком, що можуть впливати на рух льодовиків, що тануть.

Джерело:Українська правда

Так виглядає Анактарктида з космосу

Вулкан ЕРЕБУС

Джеймс Кларк Росс і Френсіс Крозіер на своїх кораблях "Еребус" і "Терор" 9 січня 1841 подолали Паковий лід і опинилися на відкритій воді моря Росса. Трьома днями пізніше вони побачили величне гірське пасмо, чиї вершини піднімалися до 2500 м, яку Росс назвав хребтом Адміралті. Кораблі продовжували плисти на південь, дотримуючись лінії гір, і 28 січня 1841 мандрівники були вражені виглядом, за словами Роберта Мак Корміка, корабельного лікаря "Еребус", "приголомшливого вулкана в надзвичайно активному стані". Вулкан був названий  Еребус, а менший, що потух конус на схід - гора Терор.

Станція Академіка Вернадського (Укр)

Акаде́мік Верна́дський (до 1996 — Фараде́й (англ. Faraday Station)) — єдина українська антарктична станція, розташована на мисі Марина острова Галіндез за 7 км від західного узбережжя Антарктичного півострова. Вона працює цілий рік і є метеорологічною та географічною обсерваторією. Заснована у 1953 році як британська станція «Фарадей»; в лютому 1996 року була придбана Україною за символічну ціну в один фунт стерлінгів у Британії і була передана Англійським Антарктичним Товариством та перейменована на «Академік Вернадський» на честь видатного українського вченого академіка Володимира Івановича Вернадського, першого президента НАН України.

Проведення наукових досліджень на Шостому континенті —  головне призначення української антарктичної станції «Академік Вернадський».

У 2011 році на станції зведено Капличку святого рівноапостольного князя Володимира. Її освятив архієпископ Львівський і Галицький Августин. Капличка є найпівденнішою культовою спорудою у світі . 

Вікіпедія

 

Айсберг                 (80% знаходиться під водою)

від німецького Eisberg — льодова гора, плавуча льодова гора великих розмірів. Висота айсбергу над водою може досягати 100 м, довжина — сотень кілометрів.

 Айсберги дуже небезпечні для мореплавців - але не дивлячись на це, вони дуже гарні.

Крижаний гігант - найбільший з айсбергів, який зафіксували 12 листопада 1956 р. Його довжина сягає приблизно 385 кілометрів, а ширина - 110,5 км. Та такі крижані велетні явище рідке.

Льодовик Ламберта - найдовший льодовик у світі. 1956 року він був виявлений на австралійській території Антарктиди.
Ширина льодовика Ламберта становить майже 64 км, довжина, включаючи крижаний шельф Емері, який входить у море, - 700км.

Вершини - піраміди  

                                    Шельфовий льодовик Росса

Шельфовий льодовик Росса - найбільший шельфовий льодовик в Антарктиді, розташований в районі Території Росса, видається в море Росса між Землею Мері Берд (півострів Едуарда VII) на сході і Землею Вікторії (острів Росса) на заході. Має площу близько 487 000 км ² (трохи менше площі Франції). Протяжність з півдня на північ складає близько 850 км, зі сходу на захід - близько 800 км.
Джерело: www.nationalgeographic.com
Земля Уілкса – наймогутніший шар льоду. 4 січня 1975 року зафіксована його найбільша товщина – 4800 метрів. 
Западина Бентлі – найбільше зниження суші. Глибина її підлідної основи – 2538 метрів нижче рівня моря. 
Найхолодніше місце на землі – полюс неприступності, який знаходиться в Антарктиці. Середньорічна температура тут становить мінус 58 градусів.

Внутрішні води

На північному заході Антарктиди на Землі Вікторії є озеро, на якому лід з'являється лише тоді, коли температура повітря досягає -50 градусів. Це відбувається тому, що вода в цьому озері солоніше від морської в 11 разів.

Найбільший льодовик

Найбільший на земній кулі льодовик розташований в Антарктиді. Це льодовик Фільхнера. Довжина його 925 км, а потужність близько 4 000 м

Льодовик Ламберта в Східній Антарктиді, ймовірно, є найбільшим у світі льодовиком. Його ширина досягає 64 км. там, де він перетинає гори Принс-Чарльз, а довжина - близько 700 км. Він збирає лід приблизно з п'ятої частини льодовикового щита Східної Антарктиди; якщо зробити розрахунок, то вийде, що приблизно 12% запасів прісної води на Землі проходить через льодовик Ламберта. Цю вражаючу цифру так само важко збагнути, як і  велич антарктичного льодовика. Популярний образ альпійського або гімалайського льодовика, що стікає по схилу мов крижана річка, строго кажучи, неприпустимий  до льодовика Ламберта через його колосальні розміри.

 АНТАРКТИЧНА ПУСТЕЛЯ

      Ця пустеля унікальна тим - що це саме сухе місце на Землі. Тут не випадало ніяких опадів на протязі декількох мільйонів років. Це місце по своєму клімату найбільш наближене до Марса, тому представляє особливий інтерес для NASA. Тут проводяться випробування марсоходів, ведуться масштабні дослідження в усіх напрямках. Це єдина частина Антарктиди, не покрита льодом. У долинах знаходиться замерзле озеро з надзвичайно солоною водою, під льодом були виявлені таємничі бактерії і організми - ця знахідка послужила підтвердженням теорії про те, що життя на Марсі існує.

    Білий ведмідь

Цікава фотографія білого ведмедя . Фотограф із Сієтла Paul Souders (виграв  в конкурсі National Geographic Photo Contest 2013.)

             Вчені знайшли в Антарктиці гігантський каньйон

             Британські вчені виявили гігантську западину і гірську гряду під льодами в Антарктиці , повідомляє Phys.org . У дослідженні брали участь вчені з Університету Ньюкасла , гляціологічного центру Університету Брістоля , університетів Единбурга , Ексетера і Йорка , а також фахівці Антарктичного управління Великобританії . Дослідження дна під льодами Антарктики проводилися протягом трьох сезонів.

  Для вивчення дна вчені використовували дані із супутників і буксируваних радіолокаційних станцій , здатних « пробивати » товщу льоду. Останні кріпилися до мотосаней і невеликих літаків . За підсумками досліджень була виявлена ​​гірська гряда з западиною , максимальна глибина якої становить близько трьох кілометрів нижче рівня моря. Довжина западини становить понад 300 кілометрів , а ширина ─ 25 кілометрів. За глибиною западина перевершує Гранд- Каньйон в США .

  За словами професора Мартіна Сігерта з Університету Брістоля , виявлена ​​западина володіє рельєфом льодовикового походження , включаючи U-подібні долини. Це означає , що мільйони років тому тут формувалися перші крижані пласти . Результати досліджень були опубліковані в журналі Geological Society of America Bulletin .

  У листопаді 2013 повідомлялося , що американські геологи виявили під льодом в Антарктиді ознаки вулканічної активності. За даними дослідників , на глибині близько 25-40 кілометрів регулярно відбуваються підземні поштовхи , характерні для здатного вивергатися вулкана.

Джерело: http://lenta.ru/news/2014/01/15/trench/

Українець  у складі експедиції  Р. Скотта:

Антон Омельченко 

Оме́льченко Анто́н Луки́ч — (*1883, село Батьки, Полтавська губернія, тепер село Батьки Зіньківського району Полтавської області, — †1932, там само) — український дослідник Антарктиди (конюх британської експедиції Роберта Скотта), член Королівського географічного товариства.

Народився в українській родині малоземельного хлібороба Луки Омельченка, в якій було семеро дітей. Антон був наймолодшим. Працював жокеєм на кінному заводі. Вважався кращим жокеєм на іподромі містаВладивосток, куди потрапив в роки російсько-японської війни. Часто брав участь у кінних перегонах і вигравав призи.

Випадково доля звела його з Вільямом Брюсом, що приїхав на Далекий Схід, аби придбати партію маньчжурських коней для експедиції Роберта Скотта до Південного полюса на кораблі «Терра Нова». 

Саме за його рекомендацією Скотт включив Антона Омельченка до складу експедиції «Терра Нова» в 1911 році.

 В експедиції Антон Омельченко на конях провів її учасників до середини шельфового льодовика Росса. Оскільки далі коні пройти вже не змогли, Омельченко повернувся з ними на базу. Більше року тривала ця небезпечна подорож. І хоча Скотту не вдалося досягти Південного полюса першим (його випередив Руал Амундсен), але вАнглії тих членів експедиції, що залишилися в живих, зустрічали як національних героїв. У королівському палаці був влаштований урочистий прийом (із врученням нагород), учасником якого став і Омельченко. Нагороду, як й інші члени експедиції, він отримав із рук англійської королеви. Це була медаль, викарбувана на честь подвигу першопрохідців Антарктики, і довічна пенсія. З початком Першої світової війни Антон Омельченко потрапив на фронт. У рідне село Батюшки повернувся лише після закінчення Громадянської війни.

Загинув він випадково у 49-річному віці — на порозі власної хати був уражений блискавкою.

·                    Онук: — Віктор Омельченко — член української Антарктичної експедиції 2001 року

На честь Антона Омельченка названо бухту на Березі Оутса, відкриту дослідниками Антарктиди в 1958 році.

Медаль «Першопрохідця Антарктики» 

                                                                                                                        Матеріали з Вікіпедії

Договір про Антарктиду

        Договір про Антарктику   набув чинності 23 червня 1961 р., який сприяв свободі наукових досліджень у Південній полярній зоні

З точки зору фізичної географії Антарктика - це континентальна маса, що знаходиться під льодом і оточена Південним океаном. На V КСДА (Париж, 1968 р.) представники держав заявили, що Південний океан є невід'ємною частиною Антарктики.

З грудня 1959 р. в результаті роботи Вашингтонської конференції за активної участі СРСР був підготовлений та підписаний Договір про Антарктику, який набув чинності 23 червня 1961 р. Договір ратифікували всі 12 держав, що брали участь у конференції, - СРСР, США, Австралія, Аргентина, Бельгія, Великобританія, Нова Зеландія, Норвегія, Франція, Чилі, ПАР і Японія. Всі ці держави були запрошені на Вашингтонську конференцію тому, що вони активно брали участь у дослідженні Антарктики в попередні роки. Договір відкритий для приєднання до нього будь-якої держави, що є членом ООН, або будь-якої іншої держави, яку може бути запрошено приєднатись до Договору за згодою всіх країн, що брали участь у конференції.

Договір про Антарктику був укладений головним чином для того, щоб уникнути конфліктів у цьому регіоні. Його головні положення стосувалися використання Антарктики в мирних цілях, проведення наукових досліджень і заморожування вирішення питання про територіальні претензії на суверенітет над частинами континенту.

Договором забороняються будь-які заходи військового характеру, такі як створення баз і укріплень, проведення військових маневрів, а також випробування будь-яких видів зброї. Таким чином, Договором вирішена проблема демілітаризації і нейтралізації Антарктики. Нейтралізація районів відкритого моря південніше 60-ї паралелі сприяє найкращому здійсненню свобод відкритого моря в цих районах. Така нейтралізація відповідно до Договору не зачіпає прав держав у разі проходу військових кораблів з метою доставки на наукові станції персоналу або оснащення для використання в наукових або інших мирних цілях. Згідно з чинними нормами міжнародного права нейтралізація водних просторів в деяких випадках допускає мирний прохід військових кораблів.

Антарктика є об'єктом різноманітних і важливих наукових досліджень. Один з найважливіших принципів, установлених у Договорі про Антарктику, - принцип свободи наукових досліджень і співробітництва в цих цілях. Уряди, організації та громадяни всіх країн здійснюють наукові дослідження в Антарктиці на рівних підставах. Для сприяння такому співробітництву учасники Договору погодилися обмінюватися інформацією щодо планів наукових робіт в Антарктиці, науковим персоналом між експедиціями і станціями в Антарктиці, даними і результатами наукових спостережень. При виконанні цих положень всіляко заохочується встановлення відносин ділового співробітництва з тими спеціалізованими установами ООН та іншими міжнародними організаціями, для яких Антарктика становить інтерес у науковому або технічному відношенні.

Сучасні інтереси держав в Антарктиці складні і суперечливі. Специфіка її географічного положення, міждержавних взаємодій в антарктичному регіоні, економічних питань використання природних ресурсів, проблем військової стратегії, наукових досліджень та інших факторів визначає особливу роль цього регіону в формуванні переспектив - ного напрямку зовнішньополітичних зусиль багатьох держав. Нинішня ситуація перш за все характеризується: активною позицією США в антарктичної діяльності, що виявляється у досить впливовійприсутності Сполучених Штатів на материку; активізацією діяльності Німеччини, яка претендує на роль нового лідера в антарктичних дослідженнях; зростанням регіональної активності країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону (Китай, Південна Корея, Японія), чиї антарктичні інтереси на національному рівні поки чітко не визначені.

Конспект уроку:

Антарктида 

ПІВДЕННА АМЕРИКА 
 конспекти уроків по темі "Південна Америка"

Пустеля АтаКама

О К Е А Н И 

Індійський 
Атлантичний
Тихий ІІ

НАЙГЛИБШИЙ ОКЕАНІЧНИЙ ЖОЛОБ НА ПЛАНЕТІ

Маріанський жолоб — океанічний жолоб на заході Тихого океану, найглибоководніший серед відомих географічних об’єктів. Маріанський жолоб у 1875 р. відкрила британська експедиція на судні «Челленджер». Рекордні дані про глибину було отримано «Челленджером» у 1951 р. Відповідно до звіту, було зафіксовано глибину 10 863 м. За результатами вимірювань, здійснених у 1957 р. під час 25-го рейсу радянського НДС «Вітязь», найбільша глибина жолоба становила 11 022 м. Дослідження 1995 р. показали, що вона становить близько 10 920 м.
Жолоб простягнувся вздовж Маріанських островів на 1500 км, має V-подібний профіль, круті (7—9°) схили, плоске дно завширшки 1—5 км, яке поділено порогами на кілька замкнутих депресій. Тиск води біля дна сягає 108,6 МПа, що більш ніж у 1000 разів перевищує нормальний атмосферний тиск на рівні Світового океану. Жолоб розташовується на межі двох тектонічних плит, у зоні розлому, де Тихоокеанська плита занурюється під Маріанську плиту.

За повідомленням: ‪#‎Рекорди_географії‬ ‪#‎Видавництво_Ранок‬ ‪#‎Географія‬

ПІВНІЧНА АМЕРИКА 

2. Дослідники Північної Америки     

Тести  Північна Америка

Тести

 ЄВРАЗІЯ '

       На контурній карті: позначте і підпишіть

           моря –

1.Північне,

2.Балтійське,

3.Баренцове,

4.Східносибірське,

5.Берингове,

6.Охотське,

7.Японське,

 8.Жовте,

9.Східнокитайське,

10.Південнокитайське,

11.Аравійське,

12.Червоне,

13.Середземне,

14.Чорне,

15.Азовське;

16.Біле

затоки – 

17.Біскайська,

18.Ботнічна,

19.Сіамська,

20.Бенгальська,

21.Перська,

22.Аденська;

протоки –

23.Гібралтарська,

24.Ла-Манш,

25.Берингова,

26.Босфор,

27.Дарданелли,

28.Керченська

29. Малаккська,

30.Зондська;

півострови –

31. Кримський,

32.Балканський,

33.Апеннінський,

34.Піренейський,

35.Скандинавський,

36.Таймир,

37.Чукотський,

38.Камчатка,

39.Корея,

40.Індокитай,

41.Малакка,

42.Індостан,

43.Аравійський;

44.Керченський

острови –

45.Шпіцберген,

46.Земля Франца-Йосифа,

47.Нова Земля,

48.Сахалін,

49.Японські,

50.Великі Зондські : а)Калімантан, б)Суматра,

в) Ява),

51.Малі Зондські,

52.Філіппінські,

53.Великобританія,

54. Ірландія,

55.Сицилія.

56.Ісландія

Берегова лінія ЄвропиТУТ
Рельєв і внутрішні води ЄвропиТУТ
Берегова лінія АзіїТУТ
Водніі обєкти АзіїТУТ
Рельєф АзіїТУТ
Водні обєктиви АзіїТУТ
Відеоурок43https://youtu.be/eNXlFjsZ3hY
Відеоурок45https://youtu.be/pLTInZKej8c
Відеоурок 46  https://youtu.be/hfM-xz0qdTI
ваідеоурок48https://youtu.be/k7IYsLuecLs
Відеоурок49https://youtu.be/-S4Pa81tIe4

Аральське море отримає надію

 Вивчення даних , отриманих супутниками НАСА , показало , що, хоча майбутнє басейну Аральського моря в Центральній Азії залишається безрадісним в довгостроковій перспективі , в  найближчий час все буде не так уже й погано.
  Колись четверте за величиною внутрішнє море планети, за останні півстоліття Арал втратив 90 % води. Кірк Змієвський і Річард Бекер з Толедського університету ( США ) захотіли з'ясувати , чи пішла  вода назавжди або ж перемістилася в іншу частину басейну - наприклад , у водосховища . Крім того , було б цікаво дізнатися , чи зіграло  роль у катастрофі зниження опадів.
   Дослідники скористалися даними , зібраними супутниками НАСА Gravity Recovery and Climate Experiment ( GRACE ) , і склали карту помісячних змін маси басейну з 2003 по 2012 рік, а це не багато не мало півтора мільйона квадратних кілометрів ( для порівняння: площа Москви - 2,5 тис . км ² ).
  Виявилося , що кожен рік басейн втрачав у середньому 12-14 км ³ води. Це величезна кількість , але воно вдвічі менше того , чого кожен рік позбавлялося саме Аральське море , - 24 км ³. Виходить , приблизно половина води , яка йшла з моря , пропадала назавжди , випаровуючись або задовольняючи сільськогосподарські потреби .
  Водночас половина води , втраченої морем , залишилася в басейні , перемістившись в його верхні частини , особливо в райони з самим інтенсивним землеробством. Не дуже зрозуміло , чому це сталося: чи покращилися методи збереження води , чи то справа в недбалій іригації , коли вода витікає з погано захищених канавок в водосховища.
   Що стосується скорочення дощів , то це вважалося фактом. Вченим не вдалося знайти даних про наземні виміри опадів, тому довелося скористатися даними супутника НАСА Tropical Rainfall Measuring Mission . Як не дивно , змін в кількості опадів з 2002 року не було , тому аналіз продовжили до 1980 року завдяки базі Global Precipitation Climatology Project , але результат виявився тим же: басейн отримував весь цей час приблизно одну й ту ж кількість дощової води.
  У той же час в околицях Аральського моря структура опадів змінилася , і це , мабуть , породило у місцевих жителів уявлення про те , що дощів стало менше , проте воно помилкове . Опади за напрямком вітру  від Аральського моря дійсно знизилися , але над самим морем дощі посилилися.
   Біди Аралу почалися в 1930 -х роках , коли радянська влада намірилася створити бавовняну промисловість у пустелях Середньої Азії. Води річок , що живлять Аральське море , стали відводитися для насичення вологолюбної культури . Після розпаду СРСР деякі країни басейну продовжують підтримувати цю індустрію.
  Зниження доступності прісної води в результаті людської діяльності та зміни клімату - біда всього світу .
  Результати дослідження опубліковані в журналі Earth Interactions .
  Підготовлено за матеріалами Лабораторії реактивного руху НАСА.

СВІТОВІ ЦІКАВИНКИ

Одна із найбільших хвиль , зафіксованих людиною (  біля Спонського  острова Ішігакі в 1971р.) Хвитля мала висоту 85 метрів

Le Trou de Fer - один із самих високих водоспадів в світі  - 725 м.  Знаходиться на французькому острові Ла Реюньон. Побачити його можна  лише з повітряного транспорту.

                                                  Гаваї. Розжарена лава виливається в океан

                                Генрі Форд на першому  автомобілі   власного виробництва, 1896 р.

Протягом багатьох років років (1925-1934) Ейфелеву вежу використовували як бігборд для реклами. Зробив це хазяїн автоімперії Андре Сітроен. Він велів почепити на вежу велетенські літери, які мали підсвічуватися. До слова, Сітроена можа вважати одним із засновників піару, йому належать перші рекламні кампанії для успішного продажу автомобілів.

А є ще метелики у яких на крилах зустрічається число88

Самый высокий водопад в мире находится в Венесуэле и носит гордое название Angel Waterfall- Ангельский водопад. Его высота составляет почти километр - 979 метров.