Tweets by @sjogodni ТІРАС

середа, 22 січня 2014 р.

  
   

ПАМ'ЯТАЙ     Олександр Олесь


Коли Україна за право життя

З катами боролась, жила і вмирала,

І ждала, хотіла лише співчуття,

Європа мовчала.



Коли Україна в нерівній борьбі

Вся сходила кров'ю і слізьми стікала

І дружної помочі ждала собі,

Європа мовчала.



Коли Україна в залізнім ярмі

Робила на пана і в ранах орала,

Коли ворушились і скелі німі,

Європа мовчала.



Коли Україна криваві жнива

Зібравши для ката, сама умирала

І з голоду навіть згубила слова,

Європа мовчала.



Коли Україна життя прокляла

І ціла могилою стала,

Як сльози котились і в демона зла,

Європа мовчала.



22. 08. 1931.





Тарас Кудін (36 р.?)
Україна плаче та ридає!! Це вона своїх дітей ховає. Жоден з них не заслуговував на смерть ! Таку владу із країни геть!!! Не пробачить Україна того болю, Хоче вирватись вона на волю ! Діти рідної країни, памятайте, Ви герої і цього не забувайте!! Слава Україні!!!!!
****************************************************************************************


**********************************************************************
Христина Варш (СамбіР)
Чому ніхто не зупинив ту мить жахливу,
Не врятував тебе від злої смерті?
Світ став похмурим, чорним, нещасливим,
Так боляче, що хочеться померти.
Тепер ти вже не тут, ти вже не з нами,
Ніколи не заб'ється серце знову
Враз стерлася межа між кольорами...
Це схоже на якусь фатальну змову.
Чому твій ангел був в той день далеко?
Чому він не прийшов на допомогу?
Ти ж так любив життя! За що так легко
Його забрали в тебе?
Це запитання до самого Бога.
Вітри і дощ тебе відгородили,
В труну забито вже останній цвях.
Лишились мертві квіти на могилі
І вічна пам'ять у живих серцях...
*****************************************************************
Андрій Панькевич
Царство Небесне тобі,солдат...
Безхмарного неба в дорозі до раю.
За мене життя ти віддав,брат...
Знають усі-герой не вмирає.

Ми жили розмірно,дивилися сни,
раділи життю,взагалі ми ще діти...
це було до дня початку війни,
ти став у шеренгу солдатів невдітих.
Повістка,автобус,вітри,полігон
і знову автобус,і прямо у пекло.
Забув ти солдате,що таке сон,
бо ж град із небес лякає відверто.
Окопи і холод вічних ночей,
які до війни були начебто теплі,
і постріли...постріли з лютих очей,
бо лютим і ангел стане у пеклі.
"Не можна стріляти!Ми спостерігаєм!",-
кричить командир до вчорашніх дітей.
Вони по одному тим часом лягають,
лягають у вічність....Боже,скільки ж смертей...
На площі вночі зустрічаєм героя,
навколішки плаче немов увесь світ.
На нашій землі солдат-це не зброя.
На нашій землі солдат-це є щит.
Собою закрив ти не просто людей,
цілий народ заховався за спину.
І ось уночі цей цілий народ
на площі стрічає вчорашню дитину.
Без вигуків слави,у тихій молитві
виносять з машини страшну домовину...
Загинув у бою,загинув за мене,
собою закрив усю Украіну.
 
12.12.14р. ( Загинуув хлопець з Хирова  В. Сачек)
************************************************
ЦІ СЛОВА НАПИСАВ ХЛОПЧИНА, ЯКИЙ ЗАРАЗ НА ВІЙНІ ЗАХИЩАЄ НАШУ КРАЇНУ ВІД фАШИСТІВ...ДО СЛІЗ...

Я прийду з війни і гляну в очі
Тому, хто каже, що жити не хоче.
Кому набридла робота, нудне телебачення,
Розповім трішки, що бачив я...
Кому надто зимно вночі, сильна спека днем,
Чекали задовго таксі, змокли під дощем,
Як ми боялись заснути, навіть на мить,
Від пострілів "градів", ще й гроза гримить.
Та ми звикли спати під шум мінометів,
Чергували, щоб інші "дрімнули"... не в наметі...
Ми спали, там, брате, у ямах холодних,
Де гріють лиш мрії і туга за домом.
Бувало, що пили воду з калюж,
Вечеря для десятка - один підсмажений вуж.
В нас не було простуд, а може й були.
Ніхто і ніколи про це не говорив.
Найстрашніше, до чого там звикаєш,
Це, що кожного дня когось втрачаєш..
І не знаєш... може завтра ТИ...
Але ми вже звикли... Змогли... Змогли...
Ми не герої, як ви говорите...
Тут люди дуріють, стають душевно - хворими...
Це все від війни... від великого горя,
Але більшість - сильна. Сильніша крові і болю...
Ми тут, бо ВИ там маєте жити у спокої,
Ми тут, бо так само хочемо миру...
І навіть, коли я лежу в окопі,
Ніколи не думаю про могилу...
Я мрію про дім, про роботу, сім'ю,
Як же хочу скинути з себе броню...
Допоможи, полюби життя,
Там де мир, там - щастя.
Не шукай собі зла. 

Написав воїн АТОСамбір 14.12.2014 Самбір vk
********************************************** 
**************************************************
Пророчі слова Т.Г. Шевченка
“Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий! 
Багато ти, батьку, у море носив 
Козацької крові; ще понесеш, друже! 
Червонив ти синє, та не напоїв; 
А сю ніч уп'єшся. Пекельнеє свято

По всій Україні сю ніч зареве;
Потече багато, багато, багато
Шляхетської крові. Козак оживе;
Оживуть гетьмани в золотім жупані;
Прокинеться доля; козак заспіва:
“Ні жида, ні ляха”, а в степах Украйни — 

О боже мій милий — блисне булава!”
 ( Шевченко)


Сучасні дослідження Шевченка

***********************************************************8 
Івано-Франківськ
вчора 18:37
********************************************************************** 

Мовчи!Мовчи,бо то не твоя справа,Не твій народ, то не твоя війна.То не твоїх дітей катують у підвалахЛише за те, що Правда - їх вина.Мовчи, бо мови вже давно немає,Забув її, ти мабуть назавжди.Ти звик,що хата твоя скраюТака ж похилена,як мають всі раби...
(М.Степовий)
*****************************************************************************

Не плач за мною, мамо, не ридай,Я не хотів війни, я боронив свій край…Не плач за мною, мамо, я – геройСтояв я гордо, коли снайпер тойСтріляв у голову й таранив груди –Тоді не думав я – «а що ж з тобою буде?»...Не плач за мною, рідна, не лий сліз,Пишайся мною, бо я патріотом виріс,Ти, мамо, лиш за мене помолись,І не вини себе – у цьому я, напевно, винен..Я винен, що любив свою країну,Я винен, що хотів здобути волю…Але я не хотів стояти на колінах,Пробач за стільки завданого болю…Не плач за мною, мамо, я у Бога,Бо кожен, хто загинув за Вкраїну йде до НьогоЯ вже не повернуся, мамо, але знай –Я стану ангелом і боронитиму свій край… Людмила олещук*******************************************************************


Лариса --Є--

Мам, сьогодні їду на Майдан,
Якщо не повернуся, мене вбили,
Та знаєш, мам, я буду там не сам,
Там люди, у яких багато сили
,Не плач, я мушу бути там де всі,
Грудьми стояти перед лютим звіром,
А знаєш мам, я вдячний є тобі,
І ти пишайся завжди своїм сином.
Візьму щита, піду поміж людей,
І я прикрию їх, від куль отих проклятих,
Вже знаєш мам, дістало до грудей,
Як з вилами там брат іде на брата.
Я їду, бо це є моя земля,
Я народився тут, і тут я і загину,
Ми вільні, і ми любимо життя,

Та віддамо його за вільну Україну..
*******************************************************************

Сумує,плачеУкраїна,Ховає дорогих синів,Які не стали на коліна і не примкнули до рабів,Які життя любили й волю,Які відважними були,В бою відстоювали долю і передчасно полягли…Прокляті снайпери убили,Злочинний сповнили наказ!(Що їх за мами породили,В який страшний і чорний час?!)Смерть обірвала світлі мрії,Закрила очі молоді.Батьки у горі посивіють,Літа змарнують у біді.- Прощайте, рідні.Героям - слава!Простіть, що вас невберегли.Брати завершать діло праве!Понесуть кару вороги!
***********************************************************
НЕБЕСНА СОТНЯ… Ти бачив як Ангели в Небо летіли? Так-так, саме в Небо а не навпаки… Від пострілів влади отак відлітали До Бога назавжди вкраїнські сини. Їх кров залишилась не там на Майдані, А на руках всіх провладних катів, А сльози батьків потечуть ніби ріки На всі покоління до «сьомих колін». Сьогодні не в силі і сильні змовчати Бо кожного серце від болю кричить Коли на Майдані відспівують СОТНЮ Що в вічність у славі до Бога летить. Матусі гордіться своїми синами – Бо душу і тіло зложили своє За волю народу, що їх не забуде Бо слава козацького роду живе! Не плачте бабусі, що внуки завчасно Піднялись до Бога раніше від вас, Бо тільки Всевишньому знати дорогу Й коли і для кого настав уже час. Вони ж бо пішли у НЕБЕСНУЮ СОТНЮ Отак, з висоти, вберігатимуть нас, Щоб вже не змогли вороги підступити А для України настав слушний час. Одна у них ненька - одна Україна, Пробачте, для неї віддали життя! А Вам вона нині вклоняється щиро За їх виховання й безсмертні серця! Іванна Осос 22 лютого 2014
*****************************************************

19 років, Турка
18:29
************************************************************ 

Христина Волошин Самбір ( ховали трьох героїв 21.12.14р, які загинули  ще в серпні)
Я дякую вам, хлопці, за життя,
Я дякую вам, хлопці, за свободу.
Пробачте нас. Пішли ви в небуття,
І більше не повернетесь додому.
Ви йдете в бій, йдете на вірну смерть,
Ви не лякаєтесь нікого і нічого.
Ви захищаєте своїх жінок й дітей,
Ви знаєте що робите й для чого.
Вас пам’ятати будемо завжди,
І з вами боримось за рідную країну.
За ту країну, де нема війни,
За нашу й вашу вільну Україну!
************************************************************
36 років, Делятин
19 лип. 2013
**************************************************************************

******************************************************************************8 
Плаче ненька Украина
Валенсия-Велиция
Плаче ненька Україна,
За синами плаче!
За Героями своїми,
Наш уклін КОЗАЧЕ!

Вмовкла днина гомінлива,
Прозріва незряче…
На світ дивиться очима,
Твоїми ЮНАЧЕ!

Є єдина Батьківщина,
Серце полум’яне!
Адже в єдності та сила,
Правду відстояти!

Плаче ненька Україна,
За синами плаче!
За Героями своїми,
Наш уклін КОЗАЧЕ!
*******************************************8
Ті,  що  народжуються  раз  на  століття,
умерти  можуть  кожен  день.
Кулі  примхливі,  як  дівчата,  -
вибирають  найкращих.
Підлість  послідовна,  як  геометрія,  -
вибирає  найчесніших.
В'язниці  гостинні,  як  могили,  -
вибирають  неприборканих.
Криваві  жоржини  ростуть  над  шляхом  у  вічність.
Тріпочуть  під  вітром  короткі  обривки  життя.
І  тільки  подвиг  людського  духу
доточить  їх  до  безсмертя.
***************************************************************
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна
*********************************************************
А сотню вже зустріли небеса..
.Летіли легко, хоч Майдан ридав...
І з кров"ю перемішана сльоза...
\А батько сина ще не відпускав...Й заплакав Бог, побачивши загін -Спереду - сотник, молодий, вродливий,І юний хлопчик в касці голубій,І вчитель літній - сивий-сивий...І рани їхні вже їм не болять...Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло...Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла...
*************************************************
СТРІЧАЙТЕ,МАТУСЮ!Я ЇДУ ДОДОМУ З МАЙДАНУ! ВЕЗУ ПЕРЕМОГУ,ЯКУ ГАРТУВАЛИ В БОЯХ! МИ ВСЕ-ТАКИ СКИНУЛИ ТІ НЕНАВИСНІ КАЙДАНИ, МИ ВСЕ ПОДОЛАЛИ:І ГОЛОД,І ХОЛОД,І СТРАХ... ПРОБАЧ МЕНЕ,МАМО,ЗА ЧОРНІ НЕДОСПАНІ НОЧІ, Я ЙШОВ БОРОНИТИ ВІД КАТА КРАЇНУ СВОЮ... ЯК БИЛИ КИЙКАМИ - Я ЗГАДУВАВ ЛАГІДНІ ОЧІ, ЯК КУЛІ СВИСТІЛИ - Я ЧУВ КОЛИСКОВУ ТВОЮ... УСЕ ВЖЕ ПОЗАДУ...НЕ ПЛАЧ,МОЯ РІДНА,НЕ ТРЕБА... НЕ ВДАЛОСЬ КАТЮЗІ ВТОПИТИ КРАЇНУ В КРОВІ! НАРЕШТІ,МАТУСЮ,Я ЇДУ ДОДОМУ,ДО ТЕБЕ! ТИ ТІЛЬКИ ПРОБАЧ,ЩО ПРИЇДУ В ЗАКРИТІЙ ТРУНІ... (Олеся Павлюк)
*************************************************************


Не шукайте таємного змісту, Просто доля, мов карта лягла: Двоє хлопців зібралися в місто, Двоє хлопців з одного села. Незіпсовані, сильні, красиві, Їм обом ще нема й двадцяти, Їхні мами ще зовсім не сиві. Їх просили себе берегти… І шляхи їх згубились в тумані, Різні долі, як різні пісні… Хто ж міг думати, що – на Майдані, Знов зустрінуться раптом вони. Як від повені вруниться річка, Так зіткнулись – очима й чолом. Та в одного в руках єврострічка, А на іншому – чорний шолом. Двоє хлопців спізнались одразу І від подиву вклякли немов. Перший знав тільки волю наказу, Другий з власної волі прийшов. І дивились – не те щоб привітно, Але злоби не знала душа, Та між ними в ту мить непомітно, Вже лягла неприступна межа… І запахло в повітрі війною, І накрила Хрещатик імла. Та між тою й цією стіною - Двоє хлопців з одного села! І у темному мороці ночі Ніби промінь з небес зазорів, - Їм згадалися мамині очі І прощальні слова матерів: «Там іконка в кишені сорочки, Матір Божа на щастя лежить... Бережіть себе в світі, синочки І Вкраїну свою бережіть! І ніколи нікому не дайте, Щоб земля наша кров»ю спливла, Пам»ятайте про це, пам»ятайте!!! Ви ж бо хлопці з одного села!

********************************]
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
НАКАЗ ПОБРАТИМУ Копай, побратиме, для мене могилу, Додому вертаю в дубовій труні. А ще заспівай мені пісню ту милу, Про землю святу, де вода й солов'ї. Живи, побратиме, бо мусиш за мене Садок посадити й зростити синів. Дивись, яке жито зійшло в нас зелене, Ти тільки сюди не пускай ворогів. Я вже, побратиме, на правді у Бога, А ти на землі тільки в правді живи. Моя обірвалася рано дорога, Ти сина свого моїм ім'ям назви. Розрадь, вірний друже, згорьовану маму І батька мозолисту руку стисни. ... Копай, побратиме, копай мені яму, Востаннє мій брате, мені догоди. Оксана Максимишин-Корабель 22 березня 2014р.



Яка Земля чарівна — просто диво!
Ми ж люди на планеті голубій.
Живемо тут комфортно і щасливо,
Хоч зоримо у небо, будучи на ній.
А в школі географію вивчали,
Щоб добре знати, що навколо нас:
Материки, моря, ліси, канали,
І гори, й ріки в різні ери й час.
Захоплива наука, що й казати,....
Земля казкова, хоч пиши вірші.
Учителям, що світ дали пізнати,

Спасибі щире-щире, від душі!

Ліля Викрикач с. Ралівка

Не плач, кохана, чуєш, я живий.
Не міг тобі раніше подзвонити.
То був страшний, запеклий, довгий бій,
Та ми не мали права відступити.

Скажи хоч слово, мила, не журись.
Утри сльозу й нарешті посміхнися,
А ще молись, за нас усіх молись.
І матері від мене поклонися.

Цілуй дітей і батькові привіт,
Скажи, його «Кобзар» тепер в нагоді:
Ми з хлопцями завчили «Заповіт»,
Під обстрілом читаємо відтоді.

Пробач, ріденька, знову мушу йти.
І не питай, куди тепер рушаю.
Мене чекають прокляті світи,
Коли вернусь я й сам уже не знаю.

Вона в сльозах стискає телефон,
Пусті гудки, в душі гроза лютує.
Та він живий, то був поганий сон,
Її любов його, таки, рятує!

А він десь там, де небо у вогні.
Боронить свою землю від навали.
Він вже давно не лічить ночі й дні,
Він робить все, щоб ми війни не знали!
*******************************************************************

**********************************
Ми часто думаєм про тих кого нема,
Що були поруч,але так раптово зникли
Коли сиділи заглядали із вікна
І нас чекали що сикунди тихо.

Ми часто думаєм про тих кого нема
І так не легко їх вже відпустити
Перегортаємо сторіночку назад,
Щоби у мріях з ними обминутись.

Ми часто думаєм про тих кого нема,
Стараємось людину не забути
Напевно так збудоване життя
Щоб з часом із розлукою змиритись.

Ми часто думаєм про тих кого нема
Якби назад усе можна вернути
Обняти й прошептати "все пробач"
І просто на хвилину посміхнутись.

Ми часто думаєм про тих кого нема
Що були поруч але так раптово зникли
Коли сиділи заглядали із вікна
І нас чекали що сикунди тихо.

Марія Паласевич

Немає коментарів:

Дописати коментар