ПАМ'ЯТАЙ     Олександр Олесь

Коли Україна за право життя

З катами боролась, жила і вмирала,

І ждала, хотіла лише співчуття,

Європа мовчала.

Коли Україна в нерівній борьбі

Вся сходила кров'ю і слізьми стікала

І дружної помочі ждала собі,

Європа мовчала.

Коли Україна в залізнім ярмі

Робила на пана і в ранах орала,

Коли ворушились і скелі німі,

Європа мовчала.

Коли Україна криваві жнива

Зібравши для ката, сама умирала

І з голоду навіть згубила слова,

Європа мовчала.

Коли Україна життя прокляла

І ціла могилою стала,

Як сльози котились і в демона зла,

Європа мовчала.

22. 08. 1931.

Мирослав Вересюк, 13 років Гадаєш ти мене образив, коли бандерівцем назвав? Скажу тобі на це одразу – Я ним не був! Тепер вже став! Сприймаю це, як нагороду! Звання, присвоєне за те, Що сином став свого народу, ...... Любові почуття святе! Люблю безмежно рідний край, Цю чарівну, магічну мову, Дарований Всевишнім рай, Красу дівочу чорноброву. Люблю за щедрість і за спів, Шалені ночі солов’їні, Коли бракує навіть слів, Освідчитися Україні! А ти мене за цю любов Оскаженіло ненавидиш. Не я до тебе! Ти прийшов, На мою землю і тут гидиш! Іди подальше від гріха, Моє терпіння не безмежне. Нехай святиться у віках В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!
******************************************************

****************************************************888
Вставай. Ходімо, синку мій, до дому... До тебе йшла. А вслід собака вив... Віддай мені, віддай свій біль і втому. Я витримаю все, лиш ти би, рідний, жив. Ти не дивися страшно так у хмари, У синім погляді відбився чорний світ. Я не благатиму на вбивцю кари, Бо доста вже землі Вкраїнській бід. Пробач, синочку, любий мій, Іванку, Щось мої мислі не туди, де слід. Я фото гладила твоє до ранку,... А потім вість страшну приніс сусід. Йому не вірю.Ти ж сказав - повернусь, Ще дід учив триматись за слова. Ну, як же так. Сказав - повернусь, А сам лежиш у ранах голова. Коли ти виріс? Вчора ще не було В твоїм волоссі й нитки сивини А, знаєш, сину, моє серце чуло, Як ти поранений просив води. Святої трошки принесла з Йордану, Тряслися руки, хлюпалась вона. Ти пий, синочку, рідний мій, Іване, Вона врятує. То ж свята вода. Вставай. Ходімо, сину мій, до дому, Я знову хустку в ружі одягну... Забудемо про біль і втому, Благаю, не лишай мене одну..... Оксана Максимишин-Корабель21 лютого 2014р.
*******************************************************************

Тарас Кудін (36 р.?)

Гадаєш ти мене образив, Коли бандерівцем назвав? Скажу тобі на це одразу – Я ним не був! Тепер вже став! Сприймаю це, як нагороду! Звання, присвоєне за те, Що сином став свого народу, Любові почуття святе! Люблю безмежно рідний край, Цю чарівну, магічну мову, Дарований Всевишнім рай, Красу дівочу чорноброву. Люблю за щедрість і за спів, Шалені ночі солов’їні, Коли бракує навіть слів, Освідчитися Україні! А ти мене за цю любов Оскаженіло ненавидиш. Не я до тебе! Ти прийшов, На мою землю і тут гидиш! Іди подальше від гріха, Моє терпіння не безмежне. Нехай святиться у віках В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!


Ілонаа Сойко (пишна)?

Дорогий наш, дядя Вітя!
До Вас пише хлопчик Мітя.
Чи то правда, що ми чули?.
Ви бандитом колись були?

Дядя Вітя! Чомусь діти
Вас не можуть зрозуміти,
Чому Майдан стали бити?.
Тато каже Ви бандити.
…
​Признайтеся, дядя Вітя,
Двадцять перше вже століття,
Ви що, два рази сиділи?.
Чи нам просто насвистіли?.

Вам з Києва треба "дути"
Щоби шухер перебути,
Й доручіть своєму Сані
Купити острів в океані

Але треба поспішати,
Із рахунків "бабки" зняти,
Усе решту залишити
І на острів свій "валити".

Острів з Африкою рядом,
"даю зуб" і "буду гадом",
Що буде з Вами дружина,
Візьміть, Вітю, свого сина.

І звичайно, що "дантиста",
І Захарченка - садиста,
І Олійникову "рожу",
І Ківалова Сірожу.

Й бандюка свого, Клименка,
Ще візьміть Колісниченка,
Не забудьте "Допу" й "Гепу"
Й свою Ганьку - мантелепу.

А Єфремов, все надутий,
І Чечетов "вольтанутий",
Мають бути разом з Вами,
Будуть вірними Вам псами.

Візьміть з Лаври ще попа,
Що рівняв Вас до Христа,
Той співатиме подяку
Й цілуватиме Вам с####у.

А міністр ваш МВД,
Нехай "беркут" приведе,
І всі "пташки-щебетушки"
Та личинки їх "тітушки"

А як приймете "тітушок" -
То візьміть ще з Ради "тушок"
Котрі теж совість продали
Й черевики Вам лизали

Візьміть кума свого Пшонку,
Здасьте його на тушонку,
Як будуть з Вас вимагали
Дань, місцеві канібали.

Лиш Азірова не треба,
Ну, хіба, що є потреба.
Бо він може Вас обкрасти,
На крайняк "бімбу" підкласти..

Не забудьте за Царьова,
І Лук'янова дурного,
Боднаренчиху й Портнова,
Лукаш й Голуба зі Львова.

Й Симоненка - мудака,
І слизького Кравчука,
Візьміть Ющенка Вітюшу,
Що нам всім плював у душу.

Не забудьте унітаз
Пригодиться Вам якраз,
Лише яйця не беріть!
Я Вас прошу, дядя Віть!

Та й живіть там в окіяні
Іроди ви окаяні,
Я гадаю, що й пірати,
Побояться Вас чіпати.

Та й царюйте, скільки влізе,
Й відкривайте свої візи,
лиш "тітушкам" та "беркутам",
І московським "ліліпутам".

А державнеє правління,
Візьме наше покоління,
Й станемо без дяді Віті
Ми найкращими у світі.

Й заживемо, як всі люди,
Слава Богу Вас не буде.
Не гнівайтесь дядя Вітя,
Як забув щось. Хлопчик Мітя.
*****************************************************************************************

Україна плаче та ридає!! Це вона своїх дітей ховає. Жоден з них не заслуговував на смерть ! Таку владу із країни геть!!! Не пробачить Україна того болю, Хоче вирватись вона на волю ! Діти рідної країни, памятайте, Ви герої і цього не забувайте!! Слава Україні!!!!!
****************************************************************************************

Голуб сидить на труні Голуб сидить на труні. В тебе губи крижані. В тебе руки кам’яні. Образ плаче на стіні. Запеклася в скроні кров Ще як мозок не схолов, Ще як звіра не зборов, Захищаючи любов. Голуб на труні сидить. Голуб крильми тріпотить. Для сльози – прощання мить. Для душі – Небес блакить. ©Ярослава Федорів

**********************************************************************
Христина Варш (СамбіР)

Чому ніхто не зупинив ту мить жахливу,
Не врятував тебе від злої смерті?
Світ став похмурим, чорним, нещасливим,
Так боляче, що хочеться померти.
Тепер ти вже не тут, ти вже не з нами,
Ніколи не заб'ється серце знову
Враз стерлася межа між кольорами...
Це схоже на якусь фатальну змову.
Чому твій ангел був в той день далеко?
Чому він не прийшов на допомогу?
Ти ж так любив життя! За що так легко
Його забрали в тебе?
Це запитання до самого Бога.
Вітри і дощ тебе відгородили,
В труну забито вже останній цвях.
Лишились мертві квіти на могилі
І вічна пам'ять у живих серцях...

*****************************************************************

Андрій Панькевич

Царство Небесне тобі,солдат...
Безхмарного неба в дорозі до раю.
За мене життя ти віддав,брат...
Знають усі-герой не вмирає.

Ми жили розмірно,дивилися сни,
раділи життю,взагалі ми ще діти...
це було до дня початку війни,
ти став у шеренгу солдатів невдітих.
Повістка,автобус,вітри,полігон
і знову автобус,і прямо у пекло.
Забув ти солдате,що таке сон,
бо ж град із небес лякає відверто.
Окопи і холод вічних ночей,
які до війни були начебто теплі,
і постріли...постріли з лютих очей,
бо лютим і ангел стане у пеклі.
"Не можна стріляти!Ми спостерігаєм!",-
кричить командир до вчорашніх дітей.
Вони по одному тим часом лягають,
лягають у вічність....Боже,скільки ж смертей...
На площі вночі зустрічаєм героя,
навколішки плаче немов увесь світ.
На нашій землі солдат-це не зброя.
На нашій землі солдат-це є щит.
Собою закрив ти не просто людей,
цілий народ заховався за спину.
І ось уночі цей цілий народ
на площі стрічає вчорашню дитину.
Без вигуків слави,у тихій молитві
виносять з машини страшну домовину...
Загинув у бою,загинув за мене,
собою закрив усю Украіну. 

12.12.14р. ( Загинуув хлопець з Хирова  В. Сачек)

************************************************
ЦІ СЛОВА НАПИСАВ ХЛОПЧИНА, ЯКИЙ ЗАРАЗ НА ВІЙНІ ЗАХИЩАЄ НАШУ КРАЇНУ ВІД фАШИСТІВ...ДО СЛІЗ...

Я прийду з війни і гляну в очі
Тому, хто каже, що жити не хоче.
Кому набридла робота, нудне телебачення,
Розповім трішки, що бачив я...
Кому надто зимно вночі, сильна спека днем,
Чекали задовго таксі, змокли під дощем,
Як ми боялись заснути, навіть на мить,
Від пострілів "градів", ще й гроза гримить.
Та ми звикли спати під шум мінометів,
Чергували, щоб інші "дрімнули"... не в наметі...
Ми спали, там, брате, у ямах холодних,
Де гріють лиш мрії і туга за домом.
Бувало, що пили воду з калюж,
Вечеря для десятка - один підсмажений вуж.
В нас не було простуд, а може й були.
Ніхто і ніколи про це не говорив.
Найстрашніше, до чого там звикаєш,
Це, що кожного дня когось втрачаєш..
І не знаєш... може завтра ТИ...
Але ми вже звикли... Змогли... Змогли...
Ми не герої, як ви говорите...
Тут люди дуріють, стають душевно - хворими...
Це все від війни... від великого горя,
Але більшість - сильна. Сильніша крові і болю...
Ми тут, бо ВИ там маєте жити у спокої,
Ми тут, бо так само хочемо миру...
І навіть, коли я лежу в окопі,
Ніколи не думаю про могилу...
Я мрію про дім, про роботу, сім'ю,
Як же хочу скинути з себе броню...
Допоможи, полюби життя,
Там де мир, там - щастя.
Не шукай собі зла. 
Написав воїн АТОСамбір 14.12.2014 Самбір vk
********************************************** 
**************************************************

Пророчі слова Т.Г. Шевченка

“Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий! 

Багато ти, батьку, у море носив 

Козацької крові; ще понесеш, друже! 

Червонив ти синє, та не напоїв; 
А сю ніч уп'єшся. Пекельнеє свято

По всій Україні сю ніч зареве;
Потече багато, багато, багато
Шляхетської крові. Козак оживе;
Оживуть гетьмани в золотім жупані;
Прокинеться доля; козак заспіва:
“Ні жида, ні ляха”, а в степах Украйни — 

О боже мій милий — блисне булава!”

 ( Шевченко)

Сучасні дослідження Шевченка

***********************************************************8 

Viknaroff івано-франківськ

Івано-Франківськ

вчора 18:37

Капає,капає,капає кров, Постріл лунає знову і знов, Очі закрилися, зблідли вуста, В небо злітає душа молода. Хлопці на руки його підняли, Друже не здайся,тримайся,живи, Ледь посміхнувся, він тихо шептав, Я Батьківщину свою захищав. Сльози не втримав,зрілий борець, Синку,тримайся,ще не кінець, Та хлопець не чує ,лине до хмар, Життя за Вкраїну поклав на вівтар.

********************************************************************** 

Мовчи!Мовчи,бо то не твоя справа,Не твій народ, то не твоя війна.То не твоїх дітей катують у підвалахЛише за те, що Правда - їх вина.Мовчи, бо мови вже давно немає,Забув її, ти мабуть назавжди.Ти звик,що хата твоя скраюТака ж похилена,як мають всі раби...
(М.Степовий)
*****************************************************************************

Не плач за мною, мамо, не ридай,Я не хотів війни, я боронив свій край…Не плач за мною, мамо, я – геройСтояв я гордо, коли снайпер тойСтріляв у голову й таранив груди –Тоді не думав я – «а що ж з тобою буде?»...Не плач за мною, рідна, не лий сліз,Пишайся мною, бо я патріотом виріс,Ти, мамо, лиш за мене помолись,І не вини себе – у цьому я, напевно, винен..Я винен, що любив свою країну,Я винен, що хотів здобути волю…Але я не хотів стояти на колінах,Пробач за стільки завданого болю…Не плач за мною, мамо, я у Бога,Бо кожен, хто загинув за Вкраїну йде до НьогоЯ вже не повернуся, мамо, але знай –Я стану ангелом і боронитиму свій край… Людмила олещук*******************************************************************

Лариса --Є--

Мам, сьогодні їду на Майдан,

Якщо не повернуся, мене вбили,

Та знаєш, мам, я буду там не сам,

Там люди, у яких багато сили

,Не плач, я мушу бути там де всі,

Грудьми стояти перед лютим звіром,

А знаєш мам, я вдячний є тобі,

І ти пишайся завжди своїм сином.

Візьму щита, піду поміж людей,

І я прикрию їх, від куль отих проклятих,

Вже знаєш мам, дістало до грудей,

Як з вилами там брат іде на брата.

Я їду, бо це є моя земля,

Я народився тут, і тут я і загину,

Ми вільні, і ми любимо життя,

Та віддамо його за вільну Україну..

*******************************************************************

Сумує,плачеУкраїна,Ховає дорогих синів,Які не стали на коліна і не примкнули до рабів,Які життя любили й волю,Які відважними були,В бою відстоювали долю і передчасно полягли…Прокляті снайпери убили,Злочинний сповнили наказ!(Що їх за мами породили,В який страшний і чорний час?!)Смерть обірвала світлі мрії,Закрила очі молоді.Батьки у горі посивіють,Літа змарнують у біді.- Прощайте, рідні.Героям - слава!Простіть, що вас невберегли.Брати завершать діло праве!Понесуть кару вороги!
***********************************************************
НЕБЕСНА СОТНЯ… Ти бачив як Ангели в Небо летіли? Так-так, саме в Небо а не навпаки… Від пострілів влади отак відлітали До Бога назавжди вкраїнські сини. Їх кров залишилась не там на Майдані, А на руках всіх провладних катів, А сльози батьків потечуть ніби ріки На всі покоління до «сьомих колін». Сьогодні не в силі і сильні змовчати Бо кожного серце від болю кричить Коли на Майдані відспівують СОТНЮ Що в вічність у славі до Бога летить. Матусі гордіться своїми синами – Бо душу і тіло зложили своє За волю народу, що їх не забуде Бо слава козацького роду живе! Не плачте бабусі, що внуки завчасно Піднялись до Бога раніше від вас, Бо тільки Всевишньому знати дорогу Й коли і для кого настав уже час. Вони ж бо пішли у НЕБЕСНУЮ СОТНЮ Отак, з висоти, вберігатимуть нас, Щоб вже не змогли вороги підступити А для України настав слушний час. Одна у них ненька - одна Україна, Пробачте, для неї віддали життя! А Вам вона нині вклоняється щиро За їх виховання й безсмертні серця! Іванна Осос 22 лютого 2014
*****************************************************

Христина Черчович

19 років, Турка

18:29

Герої не вмирають...НЕ ЗНИКАЮТЬ! Герої ВІЧНІ!В них міцне плече: Матуся чорну хустку одягає, В матусі серце зболене пече. "Куди ж ти,синку,любий,ПОВЕРНИСЯ! Дай подивлюсь на тебе,ЧУЄШ,обійму!" Та захололо закровавлене обличчя, що прийняло на себе цю війну. "Не плач,матусю,я до тебе прúйду, весняним вітром плечі огорну. Пробач,рідненька,що тебе я скривдив, у чорну хустку коси одягнув. Пробач мене!Я знаю,ти пробачиш, Я весь твій біль на себе перейму. І хоч я більше світу не побачу - я з неба зіркою додолу упаду". Небесну сотню зустрічає небо. У грудях серце зболене пече. Мабуть,на небі теж героїв треба. ГЕРОЇ ВІЧНІ!В них міцне плече...

************************************************************ 

Христина Волошин Самбір ( ховали трьох героїв 21.12.14р, які загинули  ще в серпні)

Я дякую вам, хлопці, за життя,
Я дякую вам, хлопці, за свободу.
Пробачте нас. Пішли ви в небуття,
І більше не повернетесь додому.
Ви йдете в бій, йдете на вірну смерть,
Ви не лякаєтесь нікого і нічого.
Ви захищаєте своїх жінок й дітей,
Ви знаєте що робите й для чого.
Вас пам’ятати будемо завжди,
І з вами боримось за рідную країну.
За ту країну, де нема війни,
За нашу й вашу вільну Україну!

************************************************************

Надя Бойко (Дяченко)

36 років, Делятин

19 лип. 2013

Як важко матері ховати сина... Він в мене ж був єдиная дитина, моя надія, гордість і любов із славним княжим іменем - ОЛЕГ! І ось самотня залишилась знов... А князь тепер на небесах ... ЯК має Мати горе пережити??? А я ж так мріяла Олега одружити, гордитись сином, бавити онуків, а не втрачати розум від розпуки... Не плач же, Жінко, грішна і свята... Колись давно пожертвувала Сином і Мати Божа, щоб спасти з гріха весь рід людський... Ти чуєш, Жінко??? Син говорить з неба: - Не плачте, Мамо, не сумуйте, друзі, Я вас любив і не хотів біди... Та Бог забрав МЕНЕ, щоб зрозуміли ВИ- Життя коротке й на його дорозі добро творити треба повсякчас, бо невідомо коли Бог покличе САМЕ ВАС... Тепер ми маємо заступника на небі... Й за душу мою, що пішла від вас, Я прошу, друзі, помоліться ще хоч раз...

**************************************************************************

******************************************************************************8 

Плаче ненька Украина

Валенсия-Велиция

Плаче ненька Україна,
За синами плаче!
За Героями своїми,
Наш уклін КОЗАЧЕ!

Вмовкла днина гомінлива,
Прозріва незряче…
На світ дивиться очима,
Твоїми ЮНАЧЕ!

Є єдина Батьківщина,
Серце полум’яне!
Адже в єдності та сила,
Правду відстояти!

Плаче ненька Україна,
За синами плаче!
За Героями своїми,
Наш уклін КОЗАЧЕ!

*******************************************8

Ті,  що  народжуються  раз  на  століття,
умерти  можуть  кожен  день.
Кулі  примхливі,  як  дівчата,  -
вибирають  найкращих.
Підлість  послідовна,  як  геометрія,  -
вибирає  найчесніших.
В'язниці  гостинні,  як  могили,  -
вибирають  неприборканих.
Криваві  жоржини  ростуть  над  шляхом  у  вічність.
Тріпочуть  під  вітром  короткі  обривки  життя.
І  тільки  подвиг  людського  духу
доточить  їх  до  безсмертя.

***************************************************************

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна

*********************************************************
А сотню вже зустріли небеса..
.Летіли легко, хоч Майдан ридав...
І з кров"ю перемішана сльоза...
\А батько сина ще не відпускав...Й заплакав Бог, побачивши загін -Спереду - сотник, молодий, вродливий,І юний хлопчик в касці голубій,І вчитель літній - сивий-сивий...І рани їхні вже їм не болять...Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло...Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла...

*************************************************

СТРІЧАЙТЕ,МАТУСЮ!Я ЇДУ ДОДОМУ З МАЙДАНУ! ВЕЗУ ПЕРЕМОГУ,ЯКУ ГАРТУВАЛИ В БОЯХ! МИ ВСЕ-ТАКИ СКИНУЛИ ТІ НЕНАВИСНІ КАЙДАНИ, МИ ВСЕ ПОДОЛАЛИ:І ГОЛОД,І ХОЛОД,І СТРАХ... ПРОБАЧ МЕНЕ,МАМО,ЗА ЧОРНІ НЕДОСПАНІ НОЧІ, Я ЙШОВ БОРОНИТИ ВІД КАТА КРАЇНУ СВОЮ... ЯК БИЛИ КИЙКАМИ - Я ЗГАДУВАВ ЛАГІДНІ ОЧІ, ЯК КУЛІ СВИСТІЛИ - Я ЧУВ КОЛИСКОВУ ТВОЮ... УСЕ ВЖЕ ПОЗАДУ...НЕ ПЛАЧ,МОЯ РІДНА,НЕ ТРЕБА... НЕ ВДАЛОСЬ КАТЮЗІ ВТОПИТИ КРАЇНУ В КРОВІ! НАРЕШТІ,МАТУСЮ,Я ЇДУ ДОДОМУ,ДО ТЕБЕ! ТИ ТІЛЬКИ ПРОБАЧ,ЩО ПРИЇДУ В ЗАКРИТІЙ ТРУНІ... (Олеся Павлюк)

*************************************************************

Не шукайте таємного змісту, Просто доля, мов карта лягла: Двоє хлопців зібралися в місто, Двоє хлопців з одного села. Незіпсовані, сильні, красиві, Їм обом ще нема й двадцяти, Їхні мами ще зовсім не сиві. Їх просили себе берегти… І шляхи їх згубились в тумані, Різні долі, як різні пісні… Хто ж міг думати, що – на Майдані, Знов зустрінуться раптом вони. Як від повені вруниться річка, Так зіткнулись – очима й чолом. Та в одного в руках єврострічка, А на іншому – чорний шолом. Двоє хлопців спізнались одразу І від подиву вклякли немов. Перший знав тільки волю наказу, Другий з власної волі прийшов. І дивились – не те щоб привітно, Але злоби не знала душа, Та між ними в ту мить непомітно, Вже лягла неприступна межа… І запахло в повітрі війною, І накрила Хрещатик імла. Та між тою й цією стіною - Двоє хлопців з одного села! І у темному мороці ночі Ніби промінь з небес зазорів, - Їм згадалися мамині очі І прощальні слова матерів: «Там іконка в кишені сорочки, Матір Божа на щастя лежить... Бережіть себе в світі, синочки І Вкраїну свою бережіть! І ніколи нікому не дайте, Щоб земля наша кров»ю спливла, Пам»ятайте про це, пам»ятайте!!! Ви ж бо хлопці з одного села!

********************************]

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

сою,

А, може, дощем на поріг упаду.

Прийду на світанні в садок із р
о Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

попрошуся в сон твій тихенько

Р

Вже слово, матусю, не буде моїм. Прийду і
озкажу, як мається в домі новім. Мені колискову ангел співає

буває

Душа за тобою, рідненька,

I рана смертельна уже не болить. Ти знаєш, матусю, й тут сумно
щемить. Мамочко, вибач за чорну хустину За те, що віднині будеш сама.

Тебе я люблю. I люблю Україну

на.

Вона, як і ти, була в мене о

д

*******************************************************

"Молися дочко! Молися сину!                                                                                           За долю! За Украiну святу!                                                                                                 За шастя! За едину родину!                                                                                                  За вiру  едину та iстину просту!                                                                                                                                                                                          "Дай, Боже, миру й святостi!                                                                                            Благослови люд!                                                                                                             Покрий нашу землю радiстью!                                                                                  Дай справедливий суд!                                                                                                                                                                                                                    Не допусти кровi й лютi!                                                                                                  Порiдни дiтей!                                                                                                                 Заборони чорнiй смутi                                                                                                   косити людей!                                                                                                                                                                                                                                    Освяти, заступи i веди                                                                                                   до справедливостi та добра!                                                                                        Героiв Украiни збережи -                                                                                             не дай розпняти як ХРИСТА!"  
*************************************************************

З Днем народження, Пророче!

 Нашлюбий Герою

Подивись на власні очі,

Що стало з тобою.

Вже тобі аж двісті років,

Живий ти донині.

Шкода, що не робиш кроків

 Повільній країні.

Ти стоїш у кожнім місті

Та бачиш свавілля,

Що впровадили садисти,

Творці божевілля.

Тих садистів вже нагнали

Майдану герої,

Славень рідний заспівали,

Разом із тобою.

Ти, Тарасе, знайшов долю

 Всерцях тих героїв:

Мужній дух та вічну волю,

Але без покою.

Ну а зараз, на це свято,

 Тобі в”подарунок”,

Москалів прийшло багато,

 Виставить рахунок.

Ввели військо кляті гади

До нашого Криму,

Зупинить щоб гей-паради

 ВідОсло до Риму.

То брехня про гей-паради

В москальському слові.

 Захотіли кляті гади

Вкраїнської крові.

Тож прийди до нас на поміч,

Воскресни, Кобзарю!

Стань з героями пліч о пліч,

Духовний наш царю!

Розв’яжи нам це питання,

Що так наболіло.

Твому духу віддаємо, \

І душу, і тіло!

09 березня 2014р., Київ. До 200-річчя з дня народженняТ.Г.Шевченка. Слава Україні!!! Героям Слава!!!

****************************************************************
Ірина Кутень

Реве та стогне Україна

Народ замучений встає

Проти лихого буржуїна,

Який лиш дбає про своє.

 Вже годі, браття, нам терпіти Це беззаконня у краю,

І годі лиш одним жиріти,

І животіти, як в раю.

Тарас – наш батько хмурить брови,

Й осудить кожного із нас,

І вибиває з тих полову,

Хто ще вагається в цей час.

Тече Дніпро, як двісті років

Під шепіт хвиль у Київ-Град

Глядить із Канева широко

Наш славний геній всіх порад.

Після Майдану москалисько

Вже кинув банду у наш Крим

 Й війнуло кров’ю знов так близько...

 Невже війна і бійня з ким?

То ж наші браття і слов’яни...

Та пам’ятаємо Петра І

Муравйова волкогана

 І кров на берегах Дніпра.

Ми не забули хто ви «браття»,

Хто нас морив і розпинав...

 Дрівцят підкидував в багаття

Лишень би Кремль тут керував.

Тепер по вашому не буде!

І Путін, ти запам’ятай!

В нас зовсім інші стали люди

Й своїми м’язами не грай!

Бо світове все товариство

Єдино встало на наш бік

І ти за все оце злодійство,

Ще будеш каятись повік.

А цього вепра-Яничара,

 Що приголубив під крило

 Жде справедлива наша кара,

 Коли б це тільки не було.

Щодо простих людей в Росії –

Там, дійсно, наші є брати,

І в них такі ж, як наші мрії,

Щоб розвиватись і цвісти.

А ви, катюги-кровопивці,

Ще мало вам людських життів...?!

Єднаймось, браття, українці,

 Щоб ворог з зависті тремтів!

І ти, Тарасе, не журися,

Народ мій мудрий і стійкий 

Хоч як би ворог наш не злився 

Ми зборем все! Твій дух святий 

В серцях у наших відродився.
****************************************************** ]

" Плаче небо , ... плаче ненька ... і плаче родина , ... За синами - соколами, ... плаче Украіна ... Хто ж міг знати , ... що сьогодні , ... у мирну годину , ...Ви ... голівоньки ... складете ... за рідну Вкраіну ... Розцвіте ружа весною , ... та вас ... вже ... не буде , ... Хоч з росою ... на світанку ... з"являйтеся , ... любі ... Щиро дякуемо неньці , ... що синів зростила , ... Та від горя ... і від болю ... нараз ... посивіла ... Не забути , ... не загине , ... буде в серці ... вічно ... СЛАВА ... СОТНІ НЕВМИРУЩІЙ !!! , ... СИНАМ УКРАІНЦЯМ !!! ..."/ Тетяна НОЯРЕВСЬКА /


*****************************************
(Кміть-Балицька Юлія-Анна)

Мамина мрія..

Чекаєш сина щогодини..
Його броня з твоїх молитов.
Щоб одної погодної днини
Пригорнути до грудей знов..

Щоб рідненький повернувся
Здоровий. Головне живий!
І як в дитинстві, посміхнувся,
Мовив: мамцю, я вже тут, твій!

Уголос молишся з проханням,
Щоб Всевишній це почув!!!
Щоб огорнув миром, єднанням,
І війну, як вогонь здув..

Мрієш і бачиш чудні картини,
Де хлопці з сходу повертаються..
Всі вже знають прості істини,
А зрадники в землі ховаються..

Як у Криму купаються діти
«Бандерівські» і грають в квача.
В Донецьку відчиняються нові шахти,
А жінки печуть смачного калача.

Заробітчани збираються в дорогу,
До неньки-тут тепліше, і робота є.
Святкують нашу перемогу,
Відбудовують усе своє.

Вони загинули не даремно…
Українські янголи на небесах 
Боронять нас. А коли темно-
Спускаються, наводячи страх

На дітей-вилупків ворожих,
Що маються в небуття світами.
А ми у нових будинках, гожих,
Фундамент понад ворога кістками.

11.09.2014
*****************************************

ВІН ЗНОВУ ПРАВИЙ!

Роки минають за роками,

Летять епохи і віки,

А він живий, він поряд з нами,

Нещадний, влучний, знов правий!

Тарас Григорович, хіба Ви

Так уявляли майбуття?

Такої долі Ви бажали

В своїх пророцтвах і думках?

Що через довгих два століття

Кати ті ж самі і пани

Царюють, сіють лихоліття

На терен рідної землі.

Просіть, Тарасе, перед Богом

Щасливих для Вкраїни днів.

А ми борімося й поборем.

Ще буде радість на землі!

ДРОЗДОВ СЕРГІЙ (7-В)

 ДЯКУЮ ТОБІ, ТАРАСЕ!

Знаю: бачиш ти, Тарасе,

Що на Україні

Зараз гноблять синів твоїх,  

Як в сивій давнИні.

I повстали українці так,

Як закликав ти.

Об’єднались, вийшли разом,

Щоб свободу мати.

Грають кобзи на Майдані,

Весь народ співає,

А простий вірменський хлопець

Вірш твій всім читає.

Читав майже перед смертю,

Де він впав, убитий,

За свободу, за Вкраїну,

Щоб нам краще жити.

Не боїться народ катів,

Як ти не боявся,

I продовжує боротись

За гідність і щастя.

Бачиш ти це все з портретів

Та благословляеш.

I у всій нашій країні

Людей надихаєш.

Вірю я, що будем жити

В «сім’ї вольній, новій».

Дякую тобі, Тарасе,

За пророче слово!!

   Ковалець Владислава (7-Г клас)

 СВОБОДА УКРАЇНИ!

Україно, рідна мати,
Журбою повита…
Сини твої на Майдані
За волю побиті.
Лежать, мертві, молодії
Щастя й долі прагли,
Як Шевченко в своїм часі,
За волю стояли…
Піднімайся, Україно,
За свободу й правду!
До кінця будем стояти!
Поки знімем владу!                                                     

Наталія Потаєнко (7-Г)

 ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ!

Ще в ті часи в народі славу

Вже ваша творчість здобула:

Вірші, картини і життя,
І боротьба за волю нашу,
За кращий вік, за новий день.

Та зараз все змінилось, наче,
Але той самий сенс пісень,
Які співають в місті, в селах,
У полі, що годує нас.
Я можу чітко затвердити,
Що не забудуть Вас, Тарас!

Устич Ірина (7-В)

«Гайдамаки», «Гамалія», «Наймичка», «Кавказ» - 

Всі поеми надихають і підносять нас.
У далекий час, минулий, стежками ведуть,
Де козаки й гайдамаки краєм рідним йдуть.

Де квітуча Україна – вся в своїй красі-
Пригортає і голубить діточок усіх.
Правда й віра, сила й воля живуть у рядках,
Бо «Кобзар» — це книга-доля, що в твоїх руках.

А Шевченко – батько рідний, України син,
Всіх любити рідну землю закликає він!

                                                         Устич Ірина (7-В)

БІБЛІЯ НАРОДУ!

 Беру у руки Біблію народу.

Ця книга у віках буде жива.
У ній історія про правду і свободу.
«Кобзар» — не збірка, а живі слова.

Шевченко! Я до тебе серцем лину,
Читаю твої вірші дорогі
Про ті лани квітучі України,
Про волю й віру палих козаків.

В руках тримаю Біблію народу,
Своїм я дітям й внукам передам.
Нехай цей дух навіє нам свободу!
Слова Шевченка – це молитва нам…

                             Шабаш Лілія (7-Г)

 МИ ВІРИМО В ТАРАСОВІ СЛОВА!

Твої слова, Тарасе, зігрівають душу,
Наповнюючи вірою увесь народ!
Примушують за правду постояти
І проливати українську кров.

Твої рядки для нас — молитва.
А ця молитва — за нове життя.
Життя, яке ми хочем будувати,
Та поки що такої змоги в нас нема.

Твої вірші народ наш підіймають,
Примушують все ж до кінця іти!
А сльози горя аж ніяк не приглушають,-
Тому ми гордо йдемо до своєї світлої мети!

Ми віримо в слова твої, Тарасе!
Ми віримо в життя, що у рядках писав!
Ми віримо в майбутнє нашої Країни!
Ми вірим в щастя, про яке й недописав!

                                     Чіпізубова Анна (7-Д)

 ЖИТТЯ ШЕВЧЕНКА!

Життя його – суцільна мука,
Він мало жив на волі.
А чужина для нього – це розлука
Не стерпіти такої долі.

Але він жив і житиме надалі
В серцях у кожного із нас.
Життя його – не привід для печалі –
Життя його – це гордість і для нас…

Його вірші, романи і поеми
Цілком вертають в ті часи,
Коли на панщині всі мами,
А діти маялись самі.

Життя прожити –це не поле перейти…
Так само було і у Шевченка.
В житті своїм боявся не знайти
Того, про що він мріяв ще маленьким.

Дувінг Валерія (7-Д)

 ВІН ВСЕ ТАКИ ЖИВИЙ!

Я сьогодні читаю Шевченка.

Скільки мудрості в його рядках…
Мов на ангельських крилах літаю,
Як тримаю «Кобзар» у руках.

Сторінки біографії перегортаю,
Й не байдужі струни душі.
Він життя нам нове пророчив — я знаю-
Так і хочеться вірить у це.

Люди дякують за зразок і за віру,
Будуть згадувать завжди про Вас…
І тоді нам не соромно буде
За життя, що пророчив Тарас.

Гуленко Анастасія (7-Д)

ШЕВЧЕНКО У МОЄМУ СЕРЦІ! 

Сьогодні, певно, всі вже знають
Шевченка на ім’я Тарас
І «Кобзаря», мабуть, всі мають,
Якого він писав для нас.

Писав про те, як жив в кріпацтві,
Про те, як в засланні він був,
Як у полон потрапив він зненацька
Та про сестру свою він не забув.

Писав, коли був у неволі,
Коли сидів у чистім полі,
Про вітер, котрий поруч дув,
Про те, що думав, і що чув.

Писав для нас і нащадків наших,
Про складнеє своє життя.
І зворушив серця він ваші,
Й не відійшов у забуття.

Минали дні, літа минали,
Шевченка всі ще пам’ятали.
На честь його бульвар назвали
Й престижний університет.

Живе Тарас і досі в моїм серці.
В життя відкрив мені він дверці.
Його, здається, я ніколи не забуду,
І вірною, як він, своїй країні буду!

Вірші з сторінки  вірші про Шевченка

Тіана Роз

Не плач матусю дорогенька, Не знось вже гніву до Небес. Та ж Наш Господь теж був убитий, Але ж на третій день Воскрес. Воскресла Віра і Любов, Надія, Правда і Життя. Як на світанку сходить сонце, Одного дня Воскресну й Я.

НАКАЗ ПОБРАТИМУ Копай, побратиме, для мене могилу, Додому вертаю в дубовій труні. А ще заспівай мені пісню ту милу, Про землю святу, де вода й солов'ї. Живи, побратиме, бо мусиш за мене Садок посадити й зростити синів. Дивись, яке жито зійшло в нас зелене, Ти тільки сюди не пускай ворогів. Я вже, побратиме, на правді у Бога, А ти на землі тільки в правді живи. Моя обірвалася рано дорога, Ти сина свого моїм ім'ям назви. Розрадь, вірний друже, згорьовану маму І батька мозолисту руку стисни. ... Копай, побратиме, копай мені яму, Востаннє мій брате, мені догоди. Оксана Максимишин-Корабель 22 березня 2014р.

Яка Земля чарівна — просто диво!

Ми ж люди на планеті голубій.

Живемо тут комфортно і щасливо,

Хоч зоримо у небо, будучи на ній.

А в школі географію вивчали,

Щоб добре знати, що навколо нас:

Материки, моря, ліси, канали,

І гори, й ріки в різні ери й час.

Захоплива наука, що й казати,....

Земля казкова, хоч пиши вірші.

Учителям, що світ дали пізнати,

Спасибі щире-щире, від душі!

 

 

Пророчі слова І. Франка

            БЕРКУТ            І. ФРАНКО         

З  укритого  гнізда  в  скалистій  десь  щілині  
З  тяжким  він  розмахом  рвонувсь  під  хмари  сині  —  
З  таємних  мов  джерел  гнівлива  думка  рветься,  
Облетить  світ,  і  аж  о  неба  звід  опреться,  
І  б'є  важким  крилом,  де  лиш  сягнути  зможе,  
І  зве:  "Де  правда  та?  Де  ти,  великий  боже?  
Всі  зорі  збігла  я,  атоми  всі  в  природі  
Перешукала  скрізь,  тебе  ж  спіткати  годі.  

В  блакиті  він  завис  недвижний,  розпростертий,  
Мов  над  життям  грізний,  невпинний  образ  смерти.  
Здаєсь,  що  до  небес  він  гвоздями  прибитий,  
Та  чуєш,  що  він  гнеть  вниз  вержесь-  кров  пролити.  
Ти  чуєш  се,  і  жах  тебе  проходить  зимний:  
Таж  над  тобою  тож  завис  беркут  нестримний!  
Він  не  хибне  тебе,  хоч  як  високо  висить!  
Чи  много  то  ще  хвиль  тобі  гуляти  лишить?..  

Ось  рушив  він.  Пливе  без  маху  крил  в  блакиті,  
Мов  човник  Долі  тче  днів  наших  пасма  скриті.  
Спокійно  колесить,  знижаєсь,  знов  зриваєсь.  
За  хмару  криється,  в  лазурі  розпливаєсь.  
Лиш  острий  крик  його  вістить,  що  він  голодний!  
Так  в  час  тиші  не  раз  прорветься  плач  народний.  
І  защемить  в  душах  вельможних  біль  таємний,  
Мов  землетрясіння  віщун,  той  грім  підземний.  

Я  не  люблю  тебе,  ненавиджу,  беркуте!  
За  те,  що  в  груді  ти  ховаєш  серце  люте,  
За  те,  що  кров  ти  п'єш,  на  низьких  і  слабих  
З  погордою  глядиш,  хоч  сам  живеш  із  них;  
За  те,  що  так  тебе  боїться  слабша  твар,  
Ненавиджу  тебе  за  теє,  що  ти  цар!  
І  ось  блищить  мій  кріс  —  ціль  добра,  вистріл  певен,  
І  вбійчеє  ядро  під  хмари  понесе  він.  

І  замість  нести  смерть  згори  на  земне  ложе,  
Ти  сам  спіткаєш  смерть  під  хмарами  небоже.  
І  не  як  божий  суд,  але  як  труп  бездушний  
Ти  впадеш,  судові  тих  моїх  куль  послушний.  
І  не  остатній  ти!  Нас  є  стрільців  стосот;  
І  все,  що  звесь  беркут,  полоще  кров'ю  рот,  
Вивищуєсь  над  мир,  тривогу  й  пострах  сіє,  —  
Те  кулі  не  уйде,  як  слушний  час  наспіє.  
А  труп  бездушний  ми  без  жалю,  без  промови  
Ногою  копнемо  й  підемо  дальш  на  лови.  

22—24  травня  1883  

І хто б там що кому не говорив, А згине зло і правда переможе. Л.Костенко

Життя пройде , немов вода , i вiдцвiте , немов вишнева гiлка... В життi одна помилка - не бiда... Бiда , коли усе життя - помилка. Ліна Костенко

Це ж треба мати сатанинський намір,чаїть в собі невиліковний сказ,щоб тяжко так знущатися над нами,та ще й у всьому звинувачувати нас! ЛіНА КОСТЕНКО

Автор?

Невинні люди помирають, І кожен день і кожен час, За що, за що вони страждають?За волю нашу, за наш час!
Вони герої України, І їм посмертная хвала! Але навіщо, тої хвали, Якщо з ріднею їх нема!
І плаче матір, плачуть діти,Що син додому не прийде! І батько не візьме на руки, І до серденька не прижме.
Сьогодні вічна пам'ять людям, Які загинули в бою! За рідну неньку Україну, За наші сім'ї, за рідню!!!

maria zvizhynska

Ніжно Ангел будить, дитинко вставай і на Службу Божу в церкву поспішай. Та в цей час лукавий, не спить не дріма, Ніжно так дитинці, на вушко співа. Невставай дитинко, а поспи ще трішки, Бо тебі у церкві болітимуть ніжки. Спить дитя блаженне, у сні підроста, Будить Ангел вдруге, будить незпроста, Уставай дитинко сонечко вже встало І недільне свято знову завітало. А лукавий шепче не йди, не спіши, Тиж така натоплена в ліжку полежи. Час проходить швидко в клопотах щоденних, І життя спливає у справах буденних, Стала вже й бабусею дитинонька та, ніжно так щебече внуча золоте, Знаєш люба бабцю, яка в мене мрія, Щоб ти розповіла, що то літургія? Як тобі сказати внучатко моє, Що занапастила я життя своє, Книжок не читала, в церкві не була, І про літургію знати не могла. Одну добру раду дам тобі внучатко, Як тебе будитеме твоє Ангелятко, То вставай швиденько умивайся в мить, І неприслухайся, що тебе болить. Бо минеться молодість, як виростуть діти, Будуть ще сильніше ніженьки боліти, А на старість буде боліти душа, Що життя змарноване, не стоїть й гроша!

Леся (Лариса) Врублевська (Костишин)  

НИКОГДА МЫ НЕ БУДЕМ БРАТЬЯМИ!

ни по родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными–
нам не стать с вами даже сводными.

Вы себя окрестили «старшими»-
нам бы младшими, да не вашими.
Вас так много, а, жаль, безликие.
Вы огромные, мы – великие.

А вы жмете… вы всё маетесь,
своей завистью вы подавитесь.
Воля - слово вам незнакомое,
вы все с детства в цепи закованы.

У вас дома «молчанье – золото»,
а у нас жгут коктейли Молотова,
да, у нас в сердце кровь горячая,
что ж вы нам за «родня» незрячая?

А у нас всех глаза бесстрашные,
без оружия мы опасные.
Повзрослели и стали смелыми
все у снайперов под прицелами.

Нас каты на колени ставили–
мы восстали и всё исправили.
И зря прячутся крысы, молятся
–они кровью своей умоются.

Вам шлют новые указания–
а у нас тут огни восстания.
У вас Царь, у нас - Демократия.
Никогда мы не будем братьями.

************************************************
Haщaдки вaшi зaтaвpyють, a Укpaїнa пpoклянe!
Paби, пoднoжки, гpязь Mocкви, –
Cкaзaв кoлиcь Пpopoк Tapac,
Bи, шaнyвaльники пiтьми, –
Цe бyлo cкaзaнo пpo вac!

Bи вжe зaбyли, xтo ви є,
І poдy-плeмeнi якoгo.
3aвжди ви тoпчeтe cвoє
Для вoзвeличeння чyжoгo.

І ви бeз дoкopy cyмлiння
Гoтoвi й мaтip зaпpoдaть.
Дoпoмaгaєтe Bкpaїнy
B зaплicнявiлий xлiв зaгнaть!

Ta тiльки cлiд вaм пaм’ятaти:
Пpeзиpcтвo вac нe oбминe,
І вac, як Kaїнiв пpoклятиx,
Bcя Укpaїнa пpoклянe.

І щe вaм вapтo пaм’ятaти,
Щo вcюди зpaдникiв гидyють,
І нaвiть тi, щo їx гoдyють,
І вac, як Kaїнiв пpoклятиx,
Haщaдки вaшi зaтaвpyють,
A Укpaїнa пpoклянe!
4 ciчня 2014 poкy
B. Бopoвcький

***********************************************88
(автор невідомий)
Сьогодні на вокзалі бачила солдата..
Стояв один – його ніхто не проводжав: Квиток на схід, рюкзак і плащ палатка, Немов він сам від себе на війну тікав. Сумний, стурбований, глибокий, Задумливо і мужньо в самоті стояв, Хоч перед ним дорога – світ широкий, Але він стежку свою власну вже обрав. Не в далі дальнії, щоб щастя пошукати, Не в ті незвідані, чудові й радісні краї, А в пекло – смерті в зуби їде заглядати - Боротися за волю на своїй землі! І шкода стало невідомого солдата: Він сам – та й я нікого вже не жду, Тому тепер на нього буду я чекати, Тепер я в Бога за усіх самотніх попрошу! «Не полишай одних в скрутну годину, Дай мужності, надії й сили їм пошли! Дружині – чоловіка, матері – дитину, І сестрі брата, прошу, рідного верни!» Я мовчки проведу тебе, коханий, брате, сину, Й чекати буду рідного тебе з війни… Тепер ти просто зобов’язаний й повинен,  Живим та неушкодженим прийти!

************************************************************

Байка про двох братів. Найболючіший жах, найстрашніша печаль – Це війна громадянська, Тягарем осідає вона на плечах Пересічних обранців. Два брати по два боки палаючих слів Заплелись випадково. Один глянув на іншого та й обомлів: Не чекав він такого. У одного в руках був вогняний коктейль, А у іншого палка. І постало питання в обох непросте: Чи війна, чи вітанка. Врізнобіч їхні погляди, нібито крик, Розбігалися часто, Але жоден з братів і подумать не міг, Що зійдуться у пастці. Барикади горять, поруч друзі стоять, А вже хтось лежить мертвий, Кожен був загартований в старих боях, Кожен був із них впертим. Піднялася рука, щоб жбурнути коктейль, Піднялася і палка. У тяжкий океан із високих ночей Впала стріляна чайка. Два брати позабули, що кровні вони У хвилину двобою. Вже не випливе чайка з морської води, І не буде їх двоє. Найболючіший жах, найстрашніша печаль – Це війна громадянська. Та хвилина пройде, а не зійде печать Вже ніколи із брата. 9-05-2014 В. Пригорницький.


****************************************

Настя м.Сокаль

Коли під вечір ти побачиш, мамо, На небі зірку, то є я, твій син. Пробач, що я пішов зі світу рано. Пробач, що був у тебе я один. Ти не журись, не плач, я не сумую, Таких як я тут тисячі зірок; І ми усі співаєм «Алилуя» За мир, за Україну, за народ. Ми гордо йшли і скоро не вернемось, Чекаємо на мить, коли ми всі В Едемському саду зійдемось І вмиємо обличчя у росі. Я чую голос твій, твої молитви, Які лунають навіть в твоїх снах. Я чую відгомін із поля битви, Але відсутній в моїм серці страх. Ми йшли за волю, всі разом, єдині, За те, щоб діти в спокої росли, За те, щоб Україну в злі години Не тягали, повсюди, люті пси. Пробачте нам, що мало так зробили, Що не усе замріяне збулось… Не встигли ми, нас просто вбили, Вони ж бо захищали там когось. Живіть у мирі, в злагоді, достатку, Любіть Вкраїну і свою сім’ю. Про нас у серці зберігайте згадку, А ми за вас запалимо свічу. Минати будуть дні, минати ночі, У вас завдання на землі тепер: Щоби не плакали в моєї мамки очі, Щоб знала - я не просто так помер.  Солдат Віктор Сивак - Герой нашого Сокаля. Загинув в бою. Вічна память..Нехай земля буде тобі пухом! Герої Не Вмирають!!!!!